Греція та Кіпр

На східному краї регіону, який ми визначили як Південну Європу, лежить Греція — окраїнна як для Середземноморської Європи, так і для Євро-

По великих містах Європи

Афіни

Візьміть карту Греції.

Афіни сьогодні є лише частиною великого метро- полісу, який розкидається вшир, оточений горами, і простягається на південь до Фаліронської бухти — вузької затоки Крітського моря. Тут лежить Пірей — найбільший порт Греції, пов'язаний залізницею та ав­томагістраллю з прилеглою столицею. Інші міста — від Кероцініона на заході до Айос-Дімітріоса но сході — формують частину урбанізованої території, яка не лише міститься у серцевині сучасної Греції, але й є цією серцевиною. З населенням 3,1 млн, левовою часткою промисловості країни, напруженою транс­портною системою і багатьма сервісними функціями від урядових до туризму, Великі Афіни є чітко визначе­ним національним серцевинним ареалом.

Прилетівши в аеропорт Еллінікон південніше Афін, ви можете поїхати у місто і піднятися но відомий Акрополь — 500-футовий (150-метровий) високий па­горб. Ця цитадель стародавніх Афін пишається одним із найбільших історичних скарбів людства — Парфе­ноном, храмом богині Афіни. Він один зберігся серед багатьох пам'яток двадцятип'ятистолітньої величі Афін, тепер поглинутий урбанізацією і задимлений смоґом. Консерватори осуджують шкоду, яку забруд­нення повітря заподіяло залишкам історичних споруд міста, але насправді найбільші руйнування були зроблені оттомонськими турками, які плюндрували країну під час її окупації, а також британцями і німця­

ми, які перевозили безцінні скарби до музеїв і ринків Західної Європи.

Якщо ви подорожуєте на захід Із Близького Сходу або Туреччини, то Афіни будуть першим європейсь­ким містом на вашому шляху. Однак якщо подоро­жуєте но схід, із серцевини Європи, тоді ваші вражен­ня про його культурний ландшафт будуть інші: зо су­часними проспектами і вулицями з крамницями ту­ляться завулки, подібні до базарів, де така особлива атмосфера, якої нема ніде у цьому географічному світі. А поза межами Великих Афін лежить Греція, яка дуже відстає від цієї метушливої та продуктивної серцевини.

пейського Союзу. Греція Vfae сухопутні кордони з Туреччиною, Болгарією. Македонією та Албанією; як показує рисунок 1-19, вона також володіє островами на деякій відстані від материкової Туреччини. Увесь Грецький архіпелаг налічує десь 2000 островів різного розміру — від Кріту (3218 кв. миль, або 8335 кв. км) до маленьких клаптиків землі у К.ікладах. Крім того, греки ре­презентують значну більшість на тепер поділеному острові Кіпр, південна частина якого домагається членства у ЄС.

Стародавня Греція була колискою Західної цивілізації; пізніше її поглинула зростаюча Римсь­ка імперія. 350 років, починаючи з середини XV ст., Греція була під владою оттоманських турків. Здо­були незалежність греки у 1827 р., але лише століття потому, після балканських воєн, вони утвердили свої теперішні кордони. Протягом Дру­гої світової війни нацистська Німеччина окупувала і гнобила країну; у повоєнний період греки конфліктували з турками, албанцями, македонця­ми. Залишки цих негараздів і нині викликають тривогу європейської спільноти.

Сучасна Греція є державою з населенням 10.6 млн осіб, із центром в історичних Афінах — одно­му з уславленіших міст світу. Зі своїм портом Піреєм метрополіє Афін містить приблизно 40 % населення Греції, роблячи цю урбаністичну тери­торію однією з найбільш перенаселених і забруд­нених. Афіни є квінтесенцією провідного міста; монументальна архітектура Стародавньої Греції все ще домінує в його культурному ландшафті. Ак­рополь та інші визначні пам’ятки приваблюють сталий потік відвідувачів; туризм є одним із провідних джерел надходжень іноземної валюти до Греції, і Афіни є лише початком того, шо країна може запропонувати.

Земна поверхня Греції з домінуванням вапняку у середземноморських кліматичних умовах пере­творилася на закостенілу, часто безплідну місце­вість, та тлі якої виблискують білостінні міста і се­ла, які всівають усю територію. У Стародавній Греції ліси густо вкривали землю, але століття експлуатації оголили усі середземноморські краї­ни. Та це не зробило фермерство легшим, оскіль­ки ґрунти вимивалися: оброблювана земля нині становить менше ЗО % усієї площі. Все ще пере­важно аграрна. Греція є самодостатньою у вироб­ництві головних продовольчих продуктів та імпор­тує лише продукцію тваринництва; середземно­морські фрукти (виноград, оливки, фіги, цитру­сові) йдуть на ринки ЄС. Хоча членство Греції у цій організації приносить багато вигод, країна за­лишається найбіднішою в ЄС за показником BHП і має величезний і постійний торговельний де­фіцит. Відносини з ЄС час від часу затьмарюються неспроможністю уряду проводити економічні ре­форми і виконувати умови позик, що вимагаються членством у ЄС, але ЄС визнає значення Греції як стабілізуючої сили у неспокійній частині світу.

Кіпр лежить у далекому північно-східному куті Середземного моря значно ближче до Туреччини, ніж до Греції (рис. 1-12). Але заселений він пере­важно греками, а не турками. У 1571 р. турки заво­ювали Кіпр, яким тоді правила Венеція, і контро­лювали його до 1878 р., коли перемогли британці. Але коли британці були готові надати острову не­залежність після Другої світової війни, 80 % грець­кої більшості виявили бажання мати союз із Грецією. 1950-ті були роками значного етнічного насильства; грецька й турецька громади були роз­порошені по острові, існувало багато суперечнос­тей. Усе ж у 1960 р. британці подарували Кіпру не­залежність за суперечливої конституції, яка надала правління більшості, але гарантувала права мен­шості.

Цей крихкий порядок розпався у 1974 р., і гро­мадянська війна поглинула острів. Туреччина пос­лала свої сили, і після цього сталися масові заво­рушення, внаслідок яких Кіпр був поділений на північний турецький і південний грецький секто­ри (рис. 1-19. карта-вставка). У 1983 р. 40 % насе­лення Кіпру під турецьким контролем з 100 000 мешканців (і ЗО 000 турецьких солдатів) проголо­сили себе незалежною Турецькою республікою Північного Кіпру. Лише Туреччина визнала цю мі- нідержаву (яка тепер має 180 000 населення); міжнародна спільнота визнала владу легітимною на грецькому боці. З 875 000 громадян, відносно процвітаючою економікою на основі сільського господарства й туризму і міцними зв'язками з Європою влада грецької сторони домагається членства у Європейському Союзі.

Можливість серйозного конфлікту на Кіпрі існує постійно. На практиці «Зелена лінія» між ту­рецькою та грецькою спільнотами є не лише регіональним кордоном, а й межею географічних світів. За наявності великої турецької армії на півночі південь обрав безпеку з допомогою за­купівлі зброї, шо провокує турецьку загрозу пре­вентивних дій. Отож поділ прямо пов’язаний з конфронтацією.