Хетська релігія

З кінця ІІІ - початку IV тис. до н.е. і до кінця VIII ст. до н.е. центральну частину Малої Азії населяли хети, хуррити, хати, несіти, лувійці та інші племена. Вони утворили державу Мі- танні і Хетську державу.

Майже шістсот років Хетське царство було могутньою деспотичною державою, яка в період свого розвитку в XIV­XIII ст. до н.е. в період Новохетського царства поширювала свою владу на північно-східне узбережжя Середземного моря, Кіпр, Сирію, Мітанні у верхів’ях Євфрату і вела боротьбу з та­кими світовими державами того часу, як Єгипет і Ассирія.

Ієрархічна побудова державної влади у малоазіатів роби­ла владу царя необмеженою, його особу ототожнювали з бо­гом. Цар одночасно був і головним жерцем. Проте хетський пантеон богів був політеїстичним. Історикам відома не більше як десята частина імен цих богів, але вони впевнено кажуть, що серед них є ассирійські, вавилонські, шумерські боги. В Мітанні поклонялись навіть індійським божествам Мітрі, Варуні та Індрі.

Найголовніші з них - бог громовиці з міста Хаттаусас, від імені якого до нас дійшло тільки його закінчення “...усас”, його дружина - богиня Сонця, її ім'я зовсім невідоме, його сини - боги громовиці з міст Неріка і Ціппаланда. Отже, ми бачимо цілу родину богів. Відомий також космічний бог Тешуб (Ті- шуб) і його дружина Хепа, від імені якої пішло ім'я першої в світі біблійної жінки Єви. Один з хетських богів - Яяс був, очевидно, попередником бога стародавніх ізраїльтян Ягзе.

Об'єднання країни в середині XVII ст. до н.е. царем Хатту- сікісом І, із встановленням столиці держави в Хаттусі зробило бога Тешубу з чисто функціонального бога громовиці загально­державним богом. Атрибутами Тешуби були двоїчна сокира і двоголовий орел, що через Візантію потрапив аж на Русь.

Був у хетів і культ Великої матері - богині родючості Кі- бели (Ма, Рея) і культ молодого бога родючості Аттіса.

Коли у хетів виникали економічно і політично більш-менш самостійні територіальнообмежені області, то в адміністрати­вному центрі її звичайно зводили храм на честь божества, яке було покровителем і власником усіх земель цієї області. Гос­подарча система набувала вигляду храмового господарства. Храм був також власником рабів, худоби, знарядь праці.

Хети приділяли особливу увагу поховальному культу сво­їх царів, присвячували цьому культу особливі храми, які діста­ли назву “Кам'яний будинок”. Згодом такий будинок ставав культовим центром.

У релігії хетів чітко визначалася загальна для всіх релігій лінія на синтезування місцевих племінних культів у єдиний державний культ Тешуба. Зміцнення офіційної релігії підтри­мувалось державою, будь-які інші культи переслідувалися. Так, у другій таблиці хетських законів знаходимо положення: якщо вільний уб'є змію і вимовить ім'я “іншого” (йдеться про іншого бога), то він мусить дати 1 міну срібла; якщо це раб, то він мусть померти.

Держава хетів була третьою великою державою стародав­нього світу поряд з Єгиптом і Вавилонією. Хети після своєї досить бурхливої історії зникли з історичних анналів, про них навіть не згадують грецькі та римські історики. Але в Біблії є згадки про хетів: цар Давид спокусив жінку хета Урія і при­жив з нею сина, що став царем Соломоном. Пише про хетів і 4-та книга Мойсея (13, 18-30), а також 1-ша книга Мойсея при описі поховання Сари.

На початку XII ст. до н.е. ця колосальна держава була під­корена ассирійцями. Хетська культура і хетська релігія були асимільовані ассирійською культурою.