ВИСНОВКИ
Таким чином, можливість віднесення таких актів до джерел європейського права визначається наявністю прямого уповноваження з боку Співтовариств у тім, що стосується їхні чи юрисдикції визнання юридичної значимості такого акта для Співтовариств із боку Суду ЄС.
Особливо це стосується таких міжнародних багатобічних актів, у яких ЄС не може брати участь у силу формальних перешкод, але як би доручає представництво державам-членам. Згідно ст. J-2 і J-3 (н.н. ст. 12 і 13) Договору про Європейський Союз захист загальної позиції Союзу в сфері зовнішніх зносин покладається на держави-члени. У випадку, якщо лише частина членів ЄС бере участь у міжнародній чи організації конференції, вони зобов'язані представляти і захищати загальні інтереси членів Євросоюзу. Загальна позиція держав-членів у міжнародній організації викладається представником країни, що головує в Союзі. Загальна позиція, сформована і схвалена в рамках Ради, визначає і єдину позицію при голосуванні. Спеціально цьому аспекту проблеми стосовно до Раді Безпеки ООН присвячений другий абз. п. 2 ст. J-5 (н.н. ст. 19) Договору про Євросоюз.Характеризуючи міжнародну правосуб'єктність Співтовариства і Союзу (останнього de facto), слід зазначити зростаюче участь Співтовариств (чи тільки ЄС) у роботі міжнародних організацій. Причому, якщо в минулому ЄС брало участь у деяких вузькоспеціалізованих організаціях (чи їх ініціювало), те тепер ситуація починає мінятися. Про це говорить, зокрема, факт входження ЄС у ФАО і ВТО. Останні роки свідчать про зростаючу дипломатичній активності Європейського
Союзу, активізації його посередницьких і миротворчих зусиль. Усе це потенційно створює передумови для наростаючого запозичення норм і концепцій міжнародного права правом Співтовариств і посилення їхнього впливу на еволюцію європейського права.
Еще по теме ВИСНОВКИ:
- Висновки до розділу 2
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- ВИСНОВКИ
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 1