2.Договірні етапи становлення права ЄС

Формування і розвиток Європейських співтовариств, становлення Європейського Союзу, створення і твердження європейського права — усе це складний і багатоетапний процес, у ході якого мали місце не тільки досягнення, але і визначені відступи і поразки, виникали чималі перешкоди.

Звичайно, в основу періодизації цього процесу інтеграції можуть бути покладені різні критерії, зв'язані з досягненнями в економічній чи соціальній областях, з тим чи іншим прогресом у валютно-фінансовій сфері, у характері взаємин між державами-членами і т.п. Однак із правової точки зору найбільший інтерес представляють ті кардинальні зміни, що відбуваються в структурі Співтовариств, у сфері їхнього ведення і порядку здійснення тих повноважень, якими ці Співтовариства, а потім і Союз наділяються. Усі такого роду зміни в житті Співтовариств і Союзу знаходять своє відображення і закріплення насамперед в установчих договорах, тобто в таких актах, що дійсно вносять кардинальні зміни в побудову і функціонування, у саму життєдіяльність Співтовариств і Союзу. Відповідно і періодизація еволюції європейського права самим тісним образом зв'язана з виробленням і висновком установчих договорів. З цього погляду в становленні і розвитку європейського права можна виділити кілька головних етапів.

Перший з них — це вироблення і введення в дію Договору про установу Європейського об'єднання вугілля і стали (ЕОУС).

Другий період зв'язаний зі створенням двох нових Співтовариств. У 1957 р. у Римі підписуються два договори: Договір про установу Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Договір про установу Європейського співтовариства по атомній енергії (Євратом). Вступ у силу 1 січня 1958 р. цих двох договорів знаменує початок нового етапу в розвитку інтеграційних процесів. Особливо велике значення мав Договір про створення ЄЕС, у якому сформульовані найважливіші принципові основи інтеграційного об'єднання, визначені умови і порядок його функціонування, закріплені найважливіші досягнення в області економічного, соціального і правового розвитку. У цей період розгортається створення "загального ринку", складаються і затверджуються основні принципи європейського права, починає функціонувати система юрисдикційного контролю за його застосуванням і дотриманням. У ході другого етапу розвитку виробляються нормативні положення, що забезпечили створення і функціонування єдиної системи інститутів, що вносять істотні зміни в порядок їхнього формування і функціонування, юридично оформляється нова система фінансового забезпечення Співтовариств, їхньої взаємодії з державами-членами. У цей же період відбувається

істотне збільшення числа членів Європейських співтовариств, що у свою чергу позначається і на розширенні сфери застосування європейського права, і на визначених структурних змінах у системі об'єднаних інститутів Співтовариств.

Поглиблення інтеграційних процесів, розширення сфери взаємодії і співробітництва держав-членів приводить до висування нових програмних установок і створенню правових механізмів їхнього забезпечення і реалізації. У результаті досить тривалих і непростих переговорів сторони приходять до вироблення нового найважливішого правового інструмента, що поклав початок третьому етапу в розвитку Співтовариств і європейського права.

Новий четвертий етап у розвитку процесу європейської інтеграції зв'язаний з підписанням (лютий 1992 р.) і введенням у дію (листопад 1993 р.) Договору про Європейський Союз. По місцеві висновку його інакше іменують Маастрихтським до говором. Утворення Європейського Союзу складає головний зміст змін в області європейського будівництва в цілому і європейському праві зокрема. Союз засновується на базі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики і формами співробітництва, визначеними цим Договором. Цими сферами і формами стають зовнішня політика і безпека, співробітництво в області юстиції і внутрішніх справ.

Новели, привнесені Договором про Союз у європейське право, далеко не однозначні. Практично створенням Союзу вимальовуються нові контури взаємодії в правовій сфері, що помітно відрізняються від сформованих у рамках Співтовариств. Які б, однак, ні були суперечки по питанню про чи прогрес регресі в правовій сфері, безсумнівним є те, що система європейського права одержує подальший розвиток, а її вплив поширюється на всі нові і нові сфери співробітництва.

Маастрихтський договір передбачив необхідність подальшого уточнення параметрів Союзу, порядку його функціонування і взаємодії держав-членів з інститутами ЄС у нових областях. В розвиток цих постанов була з кликана міжурядова конференція, що у порівняно короткий термін підготувала новий установчий договір, що вніс зміни в Договір про Європейський Союз.

співробітництва в області зовнішньої політики і безпеки. Помітно розширені положення, зв'язані з охороною і захистом прав людини, у результаті створення простору волі, безпеці і законності, уточнені не які аспекти діяльності інститутів Європейського Союза, розширена сфера дії права ЄС за рахунок так званої комунітаризації ряду областей, що у минулому не входили у ведення Співтовариств, а отже не регулювалися нормами права Європейських співтовариств.

Разом з тим деякі питання, що підлягали розгляду в ході підготовки Амстердамського договору, вирішені не були. Зокрема, це відноситься до спроб реформи інституціональної структури Союзу, що була здійснена тільки фрагментарно і дуже боязливо, з віднесенням більш кардинальних рішень на майбутнє.

Висновок до питання № 2. Важливо підкреслити, що створення й еволюція Європейського Союзу не означають чи зникнення просте поглинання Європейських співтовариств. Усі три Європейських співтовариства продовжують існувати як самостійні інтеграційні об'єднання, що одночасно беруть участь у Європейському Союзі. При вивченні європейського права, що діє в даний час, варто мати на увазі, що це дуже динамічна система, що перетерплює в ході еволюції Співтовариств дуже істотні зміни. Необхідність подальших реформ і змін прямо передбачена Амстердамським договором. Відповідно до обкресленого чотирьох основними етапами розвитку дається короткий огляд формування й еволюції європейського права.