Іспанія і Португалія

На західному краї Південної Європи лежить Іберійський півострів, відокремлений від Франції та Західної Європи пересіченими Піренеями, а від Північної Африки — вузькою Ґібралтарською про­токою (рис.

Іберія була наріжним каменем Римської імперії; римляни будували порти, дороги, культи­вували виноград і оливкові дерева. Пізніше му­сульманські маври з Північної Африки захопили й колонізували більшу частину півострова, заснував­ши кілька міст із чудовою архітектурою. Після по­разки і виселення мусульман у 1492 р. на півост­рові виникла низка королівств. Одним із них було

РИСУНОК 1-2 1

Португальське, засноване як окрема держава ще у XII ст. Іберія після цього поділилася (крім корот­кого періоду 1580—1640 рр.), незважаючи на куль­турні зв'язки між Іспанією та Португалією. З Іспанії та Португалії відпливали колонізатори більшої частини світу — від Філіппін до Бразілії, але обидві країни занепали після «золотого віку» колоніалізму. Тривале диктаторське правління і всепроникаюча економічна стагнація кидає сумнів на їхнє майбутнє у сучасній Європі.

Однак сьогодні обидві країни є демократіями, а їхні економіки, особливо іспанська, процвітають. Як свідчить рисунок 1-21, Іспанія пішла за іні­ціативою Німеччини та Франції, реорганізувавши і децентралізувавши свою політико-географічну структуру. Нині вона ділиться на 17 регіонів, які називаються автономними громадами (АГ). Кожна АГ має свої органи влади, парламент і адмі­ністрацію, які контролюють планування, громад­ські роботи, культурні справи, освіту, питання довкілля і навіть певною мірою міжнародну тор­гівлю. Кожна АГ може домовитися про свою міру автономії з владними органами у Мадріді.

Особливо примітна Каталонія — трикутної форми АГ у північно-східному куті Іспанії, близь­ко до Франції. З центром у процвітаючій Барсе­лоні, Каталонія є провідним промисловим ареа­лом Іспанії, громадою з населенням 6,5 млн осіб (співмірним за чисельністю зі швейцарським). Ка­талонія пройнята місцевим націоналізмом на базі власної мови та культури і економічно є одним із «чотирьох двигунів Європи». Зверніть увагу, що тоді як більша частина промислової сировини Іспанії залягає на північному заході, її найди- намічніший індустріальний розвиток відбувається на північному сході, де інновації та кваліфікація створили високотехнологічну регіональну еко­номіку. За останні роки Каталонія (6 % території

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

•- Кожне велике іспанське місто має свою плазу — центральну площу, -згювнену найбільш вражаючими державними та релігійними будівля-

Всі вони подібні, лише деталі мають місцеве значення. Ця споруда, _о знаходиться у місті Ла-Корунья у північно-західному куті Іспанії, де- ■ знструє рису, яку я бачив і вздовж вулиць: до класичної архітектури додаються невеликі, з білою облямівкою і вікнами, балкони, які назива­ються miradores. Я припустив, що це нововведення моє якусь причину, пов'язану з довкіллям, але коли запитав про це, то мені відповіли, що Ла-Корунья є найбільш вітряним містом в Іспанії, і спеціально засклені = - -а вставляються для захисту від цього явища. Звичайно, сильні вітри є рисою середземноморського клімату; як свідчить карта, Ла-Корунья особливо піддатлива їм. «Але, будь ласка, зрозумійте, — сказав місце­вий учитель, коли я запитав про це, — що у Ла-Коруньї є набагато більше цікавого, ніж бароккова архітектура і miradores. Це римський порт, утримуваний маврами, тоді португальцями, тепер Мадрідом». Як Мадрідом? «Так, це Галісія, а не якось інша частина Іспанії, і ми не ли­ше ближче до Західної Європи, ніж будь-яко інша частино Іберії, але ми HO прямому шляху між Західною Європою і Південною Америкою, -ом потрібно більше автономії, більше ідентичності».

Іспанії та 17 % її населення) виробляє за рік 25 % сього обсягу іспанського експорту і близько 40 % промислового експорту. Така економічна мо­гутність переводиться у політичну владу, і в Іспанії питання каталонського сепаратизму завжди має підгрунтя.

Як свідчить рисунок 1-21, столиця і найбільше місто Іспанії, Мадрід, розташоване біля геогра­фічного центру держави. Воно також лежить уз­довж економіко-географічного поділу. Каталонія і Мадрід є процвітаючими АГ Іспанії; сусідня група із п'яти АГ між Баскським регіоном і Валенсією — на другому місці. Туризм (зокрема на Середземно­морському узбережжі) і вирощування винограду (особливо у районі Ла-Pioxa) роблять тут найваж­ливіший внесок. Далі йдуть чотири АГ північного заходу: Галісія, Кастилія—Леон і промислові Ас­турія та Кантабрія. Доходи у цих регіонах нижчі від середніх у державі, оскільки промислова від­особленість, вичерпання сировинних джерел та еміграція послаблюють їхні економіки. Однак най- біднішими є три великі АГ на південь від Мадріда: Екстремадура, Кастилія-ла-Манча і особливо Ан­далузія. Посухи, невдала земельна реформа, неста­ча ресурсів і віддаленість від швидкозростаючого північного сходу Іспанії належать до чинників, що перешкоджають розвиткові. Низький місцевий рівень заробітної платні заохотив деякі компанії до організації підприємств у Севільї, Кордові та Ма­лазі. але надії, пов’язані з участю Іспанії у Євро­пейському Союзі, ще не матеріалізувалися у цих АГ. У середині 1990-х років після періоду приско­реного розвитку наступив спад ділової активності; він інтенсифікував регіональні відмінності, які послабили структуру держави. Тоді, коли учасники ЄС намагаються зменшити відмінності між собою, окремі країни стикаються з географічними наслідками фокусованого зростання, котрі пог­либлюють внутрішній поділ.

Португалія (населення 10 млн осіб) — порівня­но бідна країна, яка багато виграла від свого всту­пу до ЄС, — займає південно-західну частину Іберійського півострова.

На відміну від Іспанії, яка має головні скуп­чення населення на своїй внутрішній території, а також на прибережних рівнинах, португальці сконцентровані вздовж і біля Атлантичного узбе­режжя. Лісабон і друге за ним місто Порту — при­бережні міста; найкращі сільськогосподарські угіддя лежать у вологих західних і північних зонах країни. Але ферми малі та неефективні, і хоча Португалія залишається переважно сільською, во­на змушена імпортувати до половини потрібного їй продовольства. Експортуючи текстиль, вино, корок і рибу та маючи річний дефіцит, заборгова­на португальська економіка пасе задніх навіть се­ред інших європейських економік з подібними по­казниками.