Брахманістський культ

Брахманізм як нова ступінь релігійного розвитку виявив себе і в розробленні релігійного культу.

Усі боги набирають націоналізований скульптурний ви­гляд. Так, Брахма зображується чотириликим і чотирируким, що має підкреслити його фізичну досконалість: він усе бачить, усе чує, все може, він набагато вищий за інших богів, не кажу­чи вже про людину.

Цей фантастичний вигляд Брахми брахманістська міфо­логія пояснює так: Брахма створив жінку Сарасваті і закохав­ся в неї, але вона, вважаючи його своїм батьком, всіляко уника­ла його, ховалася від нього. Тоді, щоб бачити її всюди, Брахма став чотириголовим.

Сарасваті піднялась угору, на небо. Брахма надбав і п'яту голову. Сарасваті змушена була стати його дружиною. П'яту голову Брахма все ж утратив у боротьбі з Шівою.

Богиня Сарасваті є богинею мудрості, наук, письма, музи­ки та співів. Це вродлива жінка з чотирма руками, які трима­ють книгу, квітку лотоса і барабан. Так унаочнювали сфери її діяльності.

До особливостей брахманістського культу слід віднести поклоніння тваринам. Це були залишки первісного тотеміз­му. Майже кожне божество ототожнювалося з якоюсь твари­ною. Вішну - з міфічним птахом Іарудою, Шива - з биком, його дружина Калі - з тигром і т. ін. Священними тваринами у брахманізмі є корови і мавпи, священною рослиною - лотос.

У період існування брахманізму культові споруди ще були примітивними. Здебільшого це були ритуальні майданчики з постійним чи тимчасовим вівтарем чи просто жертовним вог­нищем. Цю ж роль могло виконувати і домашнє вогнище.

Головною культовою дією було жертвоприношення. Жер­твоприношення, згідно з брахманістським віровченням, ста­новлять сенс життя, вони є головним засобом досягнення кра­щого перевтілення, це якраз і є те добро, яке відкриває шлях до нього, а непринесення жертв - це і є те зло, яке непереборно перешкодить кращому перевтіленню.

Одночасно з жертвоприношенням великого значення надавалося обрядам очищення. Дотримання ритуальної (а вод­ночас і фізичної чистоти) було неодмінною умовою успішно­го жертвоприношення.

Ритуальна практика обов’язково включала в себе приго­тування та вживання соми. Для цього з рослини (назву якої точно ще не встановлено), вимоченої у воді, вичавлювали сік за допомогою давильних каменів, проціджували, змішували з водою та молоком і вживали під час релігійних церемоній. Вживання соми давало галюциногенний ефект, викликало екстатичний стан. Згодом цей напій одержав свого бога тієї ж назви. Бог Сома - всезнаючий, небесний, все збуджуючий тощо. Його викликали і йому вклонялися при приготуванні священної соми.

З розвитком релігійного мислення особливо виросла роль жерців-брахманів. Вони монополізували практично всі сфе­ри життя давньоіндійського суспільства. З утворенням дер­жавного апарату в дрібних феодальних державах брахмани виконували не тільки релігійні функції, а й світські, вони були чиновниками, суддями, управителями, утворивши основу індійської інтелігенції і цим відігравши певну роль у розвитку індійської культури.

У стародавні часи в релігійній практиці брахманізму ви­никає інститут гуру (від санскр. guru - духовний наставник, учитель). Для кожного брахманіста гуру є найвищим автори­тетом, провідником і представником Бога на землі.

Ще однією особливістю брахманістського культу було пустельництво. Пустельник, який покидав свій дім, родину, свою діяльність, жив у самоті, був аскетом, для брахманіста був ідеалом закінчення життєвого шляху. Пустельництво було також необхідною умовою для одержання вищого знання, на­дбання слави святого мудреця.

Ці і багато інших культових положень брахманізму увій­шли в індійський побут, набули стійкої традиції і живуть у сьо­годнішній Індії.

Запитання і завдання для закріплення знань

1. Проаналізуйте спільні та відмінні риси вчень, сформу­льованих в Авесті та у Ведах.

2. Яку роль відігравали брахмани в Стародавній Індії'?

3. Проаналізуйте джайністське вчення про сансару, дхар­му, карму, нірвану.

Теми рефератів

1. Морально-етичні засади джайнізму.

2. Спільне та відмінне в джайнізмі та буддизмі.

3. Священні тексти джайнізму, їх особливості.

Література

Васильев Л.С. История востока. В 2-х т. - М., 1998.

Васильев Л.С. История религий Востока. - М., 1988.

Великие мыслители Востока. Выдающиеся мыслители, философские и религиозные произведения Китая, Индии, Японии, Кореи, исламского мира / Под. ред. Я.П. Мак-Грила. - М., 1998.

Индуизм. Джайнизм. Сикхизм. Словарь. - М., 1996.

Лысенко В.Г., Терентьев А.А., Шохин В.К. Ранняя буддийс­кая философия. Философия джайнизма. - М., 1994.

Ольденбург С.Ф. Культура Индии. - М., 1991.

Религии Древнего Востока. - М., 1995.