§ 1. Передумови виникнення держави

Держава, як складний соціальний інститут, виникає на певному етапі розвитку суспільства. У додержавному суспільстві формою соціальної організації був рід, до якого входили люди пов’язані не тільки родинними зв’язками, але й інтересами колективного виробництва.

Становлення держави пов’язане зі зміною виробничих відносин первісного суспільства: колективне присвоєння продуктів природи переходить до більш вищого розряду - колективного присвоєння продуктів праці, а загальне володіння знаряддями праці і продуктами вжитку трансформується в общинну власність.

Зазначене призводить до зміни суспільної організації - первісне стадо стає родом. Роди об’єднуються у племена, а останні - у союз племен. На цьому етапі виникає необхідність в управлінні загальними справами, тобто потреба у владі.

Втіленням цієї влади були загальні збори членів роду, племені, ради старійшин, глава роду, вождь племені. Вони здійснювали правління в інтересах всіх соплеменників. Влада базувалася на авторитеті і не давала ніяких матеріальних переваг. У випадках порушень звичаїв суспільний примус застосовувався у вигляді фізичного покарання або вигнання з роду.

Влада первісного суспільства здійснювалась з метою узгодження волі та інтересів усіх членів роду чи племені.

Удосконалення знарядь праці, виробництво великої кількості продукції сприяло диференціації суспільства, появі експлуатації, використанню людської праці для задоволення потреб окремих, більш заможних і сильніших членів племені чи роду.

З цього часу починає змінюватись і організація влади, відбувається ієрархізація її органів. Замість зібрання всіх членів роду проводяться зібрання тільки головуючої його частини.

З часом запроваджується принцип представництва: голови господарств входять у родові та общинні ради, а їх голови - у ради фраторій та племен. Кожна така владна структура визначає свою компетенцію.

У зв’язку з подальшими ускладненнями суспільних відносин існуючі інститути влади вже не могли задовольняти тогочасних потреб. Тому для вирішення існуючих проблем виникає нова, а саме політична форма організації суспільного життя - держава.

Ж.Ж. Руссо, К. Маркс, Ф. Енгельс зазначали з цього приводу, що саме удосконалення знарядь праці, поява приватної власності, накопичення продуктів виробництва і матеріальних цінностей стали причиною соціальної нерівності, призвели до розпаду первіснообщинного ладу і обумовили створення нового суспільного інституту - держави з її незмінним атрибутом - владою.

Трансформація родової організації суспільства в державу відбувалась протягом тривалого часу. Причому формування державності та її атрибутів у різних регіонах світу мало свої особливості.

Так, на території Європи головними передумовами виникнення держави були: поява приватної власності, накопичення матеріальних благ, соціальна диференціація суспільства, суспільний розподіл праці, а також приєднання територій збройним шляхом.

Іншими були передумови виникнення східних держав. Це було пов’язано, перш за все, з більш усталеними соціальними зв’язками родового устрою, обумовленими земельно-общинними відносинами та їх економічною базою - колективною власністю. Родоплемінна верхівка, яка виконувала функції управління цією власністю не виділялась у матеріальному плані. Її майновий стан і привілеї залежали від посади. Тому родова знать, використовуючи свій авторитет, поширювала свою владу за межі роду на певну територію, трансформуючись у професійних управлінців, тобто публічну владу. До того ж, родова знать задля задоволення своїх інтересів вдало використовувала релігію.

Існує декілька теорій, які пояснюють походження держави.

Однією з перших з’явилась теологічна (теократична) теорія.

Зазначена теорія виникла за часів Стародавньої Індії та Китаю. Крім того, згідно з поглядами древньоєврейського народу, Бог вважався верховним правителем, законодавцем і верховним суддею.

Пізніше ця теорія отримала своє концептуальне оформлення в працях Аврелія Августина (354-430 рр.) та Фоми Аквінського (1225 чи 1226-1274 рр.). Прибічником цієї теорії був також український мислитель Іван Вишенський (1545 чи 1550-1621 рр.) та інші.

Набула також свого поширення патріархальна теорія, в якій стверджується, що держава виникла шляхом розростання сім’ї. За цим підходом сім’ї об’єднуються у рід; роди - у племена, останні - в союз племен, а згодом - у державу. Патріархальна теорія була популярна серед прихильників автократичної та монархічної форми правління, оскільки продукувала ідею беззастережного підкорення владі народом. Так, у своїй роботі Фільмер доводив, що прабатько усіх людей Адам, одержавши владу над людьми від Бога, передав її своєму старшому сину, а той, у свою чергу, своїм нащадкам - королям. Відповідно, робився висновок, що влада короля схожа на владу батька в родині і вже тому не підлягає критиці, а тим більш поваленню. Такі ідеї сповідували грецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.), італійський мислитель Марсилій Падуанський (1275-1343 рр.) та інші.

Державницька і правова думка Нового Часу дала світові договірну теорію походження держави. Її авторами і прибічниками були Г. Гроцій (1583-1645 рр.), Б. Спіноза (1632-1677 рр.), Т. Гоббс (1588-1679 рр.), Дж. Локк (1632-1704 рр.), Ж.Ж. Руссо (1712-1778 рр.), О. Радіщев (1749-1802 рр.) та інші. На думку цих мислителів, держава виникла в результаті укладання суспільного договору про правила спільного проживання. Вони зазначали, що був час, коли не було ні держави, ні права.

Наприкінці XIX та на початку XX століття в працях мислителів Л. Гумпловича (1838-1909 рр.), К. Каутського (1854-1938 рр.) та інших були викладені теоретичні погляди про те, що держава утворюється шляхом застосування сили, завоювання слабких племен сильнішими.

Теорія насильства знаходить свою варіативність у теоріях зовнішнього та внутрішнього насильства. Прихильники цієї теорії стверджують, що держава виникла в результаті ведення війн, насильницького підкорення одними людьми інших, одного племені іншим. На їх переконання, держава більше необхідна слабким племенам, аніж сильним. Як інструмент організації та управлінського впливу завойовників, держава стає потужним засобом захисту завойованих від можливих посягань з боку інших сильних племен.

К. Каутський намагався довести, що за умови подальшого розвитку суспільства держава трансформується в інструмент загальної гармонії, орган захисту та забезпечення загального блага як сильних, так і слабких. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом тривалого часу (наприклад, Золота Орда).

У свою чергу Л. Гумплович вважав, що держава виникає внаслідок прагнення племені до розширення свого впливу та могутності. Це призводить до війн і, як наслідок - виникнення державного устрою та соціального розшарування. Причому держава завжди формувалася завдяки меншості завойовників, які були расою переможців.

У цей же період набула свого поширення органічна теорія походження держави, яка ґрунтувалася на уявленні про державу як про живий організм, продукт соціальної еволюції. Так, Г. Спенсер (1820-1903 рр.) ототожнював процес виникнення та функціонування держави з біологічним організмом. Учений висловив думку про те, що держава - це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Згідно з цією теорію держава, як і будь-яке живе тіло, базується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація передбачає, що формування держави супроводжується об’єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює визначену, лише їй притаманну функцію. Таким чином, утворюється система органів держави. І все це відбувається так, як у живому організмі, окремі частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого.

Марксистська (матеріалістична, класова, економічна) теорія походження держави ((К. Маркс (1818-1883 рр.), Ф. Енгельс (1820-1895 рр.)). Її суть зводиться до того, що держава виникла внаслідок класової боротьби. Ця теорія є однією з найбільш розповсюджених та аргументованих у вітчизняній юридичній науці гіпотез (обґрунтованого припущення) про походження держави і права. Вона викладена в роботі Ф. Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності та держави», підготовленій на основі аналізу історичного матеріалу щодо виникнення держав у Греції, стародавньому Римі та давніх германців. У найбільш загальному вигляді процес виникнення держави можна звести до положення про те, що держава існувала не завжди, а з’явилася на певному історичному етапі розвитку суспільства, коли здійснюється перехід до виробляючої економіки.

Спеціалізація суспільного виробництва супроводжується вдосконаленням знарядь праці, підвищенням її продуктивності та, як наслідок, - появою надлишкового продукту та приватної власності, значна частка якої накопичувалася в осіб, які здійснювали владні повноваження (вождів, старійшин, військових начальників). Зміни, що відбулися в характері розподілу матеріальних благ, які вироблялися в суспільстві, неминуче позначилися на соціальній структурі суспільства: воно розкололося на антагоністичні класи з непримиримими суперечностями. У зв’язку з цим виникла потреба в такій організації публічної влади, яка змогла б усунути суперечності, що виникли між цими класами. Саме такою організацією і виявилася держава[1, с. 10].