Заратуштра

Особа засновника зороастризму, Заратуштри, спричини­ла дуже багато різних версій про його існування - від цілкови­того заперечення до створення фантастичного образу надпри­родної істоти.

Версії про роки його життя лежать у межах від XIV ст. до н.е. і до першої половини VI ст. н.е. Відома дослідниця зоро­астризму Марі Бойс висловлює думку, що Заратуштра жив між 1500-1200 роками до нашої ери. Історик XIX ст. А.Мензис вважав, що його життя стосується часу десь близько 1400 р. до н.е. Припускають, що він жив за VI-VII тис. років до Алексан­дра Македонського. А інші - всього за 258 років. Чи те, що він жив у VI ст. до н.е. і був сучасником Дарія І. Найбільш вірогід­но те, що, на думку І.М.Дьяконова, Заратуштра жив не пізніше VII ст. до н.е.

Місцем його народження називають і Східний Іран, і Се­редню Азію, і Афганістан. Те саме стосується і місця його дія­льності. Зороастрійська історіографія схиляється до думки, що Заратуштра народився в місті Рага (поблизу сучасного Теге­рана), де жили його батьки з роду магів Спітама. Але вона ж вважає й інше - він народився у 589 р. до н.е. в м. Урмії. Викла­демо біографію Заратуштри в зороастрійському варіанті.

Усе життя Заратуштри від народження до смерті сповнене чудесами. Ще змалку він володів надзвичайною волею і творив чудеса: ходив, наприклад, по воді, як по суші. Премудрості він навчався у халдеїв і досяг у цьому великої досконалості.

Коли він здобув освіту і став дорослим, бог Ахура-Мазда (Ормузд) закликав його на гору Альборджа і повідомив про своє вчення: будь чистим серцем, правдивим, відмовся від ко­ристолюбства. Вказав на джерело зла -злий дух Аріман. Зара- туштра прохав у бога безсмертя, щоб повідомити цей закон і майбутнім поколінням. Але Бог відмовив йому в цьому, сказа­вши, що якби він подарував йому безсмертя, то він сам же не­забаром попросив би у нього смерті.

Після бесіди з Ахура-Маздою Заратуштра ще двадцять років прожив у пустелі. Потім він прийшов до царя Гістапа і став викладати нове вчення. Супроти нього відразу виступи­ли маги, почали вимагати чудес і випробувань. Його зв'язали, облили їдким зіллям, а потім розтопленою міддю. Але Зарату- штра брав у руки вогонь і роздавав його іншим, бо вогонь з його рук уже не обпікав. Він посадив кипарис, який за кілька днів виріс у дерево в десять обхватів, на верхівці якого поміс­тився палац.

Творячи чудеса і перемагаючи ворогів, Заратуштра успі­шно проповідував при дворі Гістапа. У нього було три дружи­ни, він мав трьох синів і три дочки. За іншими джерелами, За- ратуштра мав двох дочок.

Слава про нього дійшла до Індії. До Заратуштри приїхав брамін Ченгречхачаха, почав з ним дискутувати, але був пере­можений і повернувся до Індії проповідувати зороастризм.

Останні роки життя Заратуштра прожив тяжко: при дворі Гістапа точилася релігійна боротьба, у пророка було багато ворогів. Заратуштра пішов у місто Балк, де й помер у 512 р. до н.е. своєю смертю (за версією стародавнього історика Зердуст- Наме), а згідно з переказом і за словами Меджіді і Шах-Наме - був убитий туренцями.

За іншими джерелами, Заратуштра походив з родини свя­щеннослужителів, із семи років сповідував стародавню релі­гійну традицію. У тридцятирічному віці він одержав одкро­вення під час набирання води для виготовлення священного напою - хаоми. Облитий чистим потоком води, в чистому ра­нковому повітрі він побачив сяючого Воху-Монах, тобто бога Благої Думки, який привів його до Ахура-Мазди та інших бо­гів. Після побачення з Ахура-Маздою він став вважати його єдиним, неповторним, одвічним творцем добра.

Ще інші повідомляють, що Заратуштра, справді, у себе на батьківщині був визнаний пророком, але мав піти у вигнання, був радо прийнятий царем Каві Віштаспою в невеликій дав­ньоіранській державі біля озера Хамун (тепер - на кордоні Ірану і Афганістану).

Щодо смерті Заратуштри є різні версії: чи то він загинув від блискавки, чи то від кинджала жерця якоїсь племінної ре­лігії під час молитви, і було це в 583 р., коли йому виповнилося 77 років.

Безумовно, Заратуштра був конкретною історичною осо­бою. Його ім'я в перекладі з авестійської дослівно означає “той, хто володіє старим верблюдом”. Це просте селянське ім'я, яке навряд чи дали б богоподібній особі.

Значна розбіжність у фіксуванні фактів з життя Зарату- штри не є бажанням заплутати це питання, довести, що ця особа не була реальною. Зовсім ні. Сумніву в тому, що Зара­туштра - історична особа, немає. Ця розбіжність пояснюєть­ся тим, що зороастризм - яскравий спалах релігійної думки, і тому навколо особи його головного засновника склалося чимало таких самих яскравих міфів та легенд, а міфологіза- ція особи завжди веде до втрати реальних орієнтирів. Це - по-перше. А по-друге, яскравість, з якою зороастризм проіс­нував майже півтори тисячі років, спричинила відповідний спалах ненависті і зневаги до нього збоку його релігійних конкурентів тоді, коли він мусив зійти з історичної сцени. Усі світові релігії одностайно нищили і піддавали забуттю все зороастрійське, хоча щедро запозичували в нього і віро- повчальне, і культове. Адже Авеста, яка в усній традиції збе­реглася протягом багатьох століть, у фіксованому письмово­му вигляді була майже вимита з іранської культури. Близько семисот років зороастризм був відсутній у культурному ба­гажі людства, він не існував для християнської та ісламської цивілізацій.