14.1 Закономірність виникнення і функції конфліктів

Тема “Конфлікти в суспільстві” є вузловою проблемою політології, адже по кожній темі основного курсу політології простежуються конфлікти. І в темі “Історія політичної думки”, коли розглядаються суперечливі погляди мислителів на відносини в державі, і в темі “Особа як суб’єкт та об’єкт політики”, де підкреслюється, що саме конфліктні ситуації спонукають людину залучатися до політики, і в темі “Політичні партії”, які, стаючи на певну політичну платформу, неминуче входять у конфлікт одна з одною, з владою, і в інших.

Схематично це можна зобразити так:

У великому колі – сектори, що

умовно позначають теми курсу

політології.

У центрі позначено причетність тем до конфліктів, що дозволяє повніше розкрити сутність політичних процесів.

Конфлікти супроводжують людство на протязі усього історичного шляху, упродовж усього життя людини (конфлікти з природою, між родами та племенами, між бідними та богатими, між політичними силами, між державами, у виробничому колективі, у сім’ї).

КОНФЛІКТ- від лат.conflict (зіткнення), тобто зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації своїх інтересів.

Було чимало проектів подолання конфліктів:

а) утопісти – шляхом поширення знань, створення ідеального суспільства, де всі рівні, живуть у злагоді;

б) марксисти – шляхом революцій, шляхом знищення ворога й позбавлення людей від конфліктів.

І в наш час існує думка про можливість подолання конфліктів шляхом так званого консенсусу, коли сторони домовляються, йдучи на поступки одна одній.

Але ж згода на поступки йде від чого- від конфлікту!

Конфлікти зумовлені як об’єктивними так і суб’єктивними

ФАКТОРАМИ:

Нерівність людей, Кожна людина – особистість, в однієї

соціальних і національних більше здібностей, сил, в іншої – менше

спільнот одна спільнота – більш забезпечена,

інша – менше; це й викликає конфлікти.

Конфлікт гарного з У конфлікт вступають не обов’язково –

кращим, поганого із ще ворожі сили. У результаті сутички гарного

гіршим з кращим – наступає загальне поліп- шення; у результаті зіткнення поганого з гіршим – кращим виявляється погане.

Несумісність Колективне є вищим за особисте-офіційний

суспільних та постулат радянських часів; однак це не

індивідуальних відповідало природним прагненням

цінностей людини до індивідуального; у сучасних

умовах – інша крайність- індивідуалізм

призводить до нехтування громадськими

інтересами.

Розлад між Виборцям кандидат у депутати обіцяє

сподіваннями та реаліями одне, а насправді – не виконує, будучи не в змозі чи забуваючи обіцянки; звідси

зневіра виборців до влади.

Прагнення одних до Це породжує конфлікти між політичними

влади, інших - лідерами, партіями; тут діє і прагнення

утримати її мати престиж і матеріальна вигода.

Відмінності у

політичній Це призводить до певних дій, іноді

культурі або її протилежних методів роботи, що породжує

недостатність протистояння, сутички.

Відмінність у типах Авторитарний тип і демократичний тип

лідерства несумісні, це відбивається на підходах до

подій та діях, а, отже, і на проявах конфлікту.

Інформаційна Коли причиною конфлікту стає неточна,

обмеженість застаріла, суперечлива, недостовірна

інформація або її відсутність взагалі. Розглянемо соціальний інтерес як узагальнюючий фактор.

Узагальнюючим фактором, що спричиняє конфлікти, є:

що дії людей витікають з їхніх потреб, їхніх

пристрастей, їхніх інтересів... і лише вони відіграють головну роль”. (Гегель)

У чому ж полягає значення конфліктів для людини, колективу, суспільства? На перший погляд, конфлікт – це негативне явище, це марна трата сил, коштів, нервів... Дійсно, конфлікти виконують:

Матеріально- адже виробничий конфлікт, страйк призводить

руйнівна, до втрат матеріального плану;

життєво- коли конфлікт проявляється у формі війни, що

небезпечна, призводить до загибелі людей;

владо- коли конфлікт між політичними силами підриває

руйнівна, авторитет та дії владних структур;

соціально- коли в конфлікт вступають різні соціальні верстви,

підривна, наприклад, з приводу зарплати;

духовно- коли конфлікт виникає у сфері науки, культури,

деградуюча, освіти (слабка державна підтримка).

Разом із тим конфлікти виконують:

Вияв коли, через конфлікт, проявляються різні позиції,

невдоволеності, що, так чи інакше, приводить до з’ясування

реального стану речей;

розрядка коли завдяки конфлікту виявляються протиріччя і

напруженості, через подолання протиріч – досягається розрядка

напруженості;

внутрішньогрупова оскільки участь у конфліктному протиборстві

згуртованість, вимагає мобілізації всіх сил у групі;

пошук що здатні підтримати конфліктуючу сторону,

союзників, посилити її;

комунікативно- адже в ході конфлікту обидві сторони дають

інформаційна, своє обґрунтування проблеми, у чомусь уточнюючи та доповнюючи одна одну;

стимул соціальних адже в ході конфлікту визначаються шляхи

перетворень, вдосконалення суспільства;

вияв активності, адже для здобуття переваги потрібен пошук,

творчості, мобілізація сил, творчий підхід до справ.

Значення конфлікту і для конкретної людини і для суспільства вирішальною мірою залежить від того, який він за певною ознакою. Узагальнення досвіду конфліктів дозволяє виділити та охарактеризувати такі різновиди конфліктів.

Вони торкаються однієї конкретної проблеми, одних

конкретних суб’єктів, що входять в конфлікт (страйк

шахтарів, махінації в ході виборної кампанії і та ін.)

Міждержавні

Різного роду суперечності, претензії, що виникають між

державами (РІЗНІ ПОЗИЦІЇ України і Росії стосовно умов

постачання енергоресурсів, територіальних кордонів) Глобальні

Конфлікти, у які втягуються всі держави або їх значна

частина (загроза ядерної війни, екологічні катастрофи,

епідемії небезпечних хвороб)

економічні

між підприємствами, галузями економіки, робітниками

та адміністрацією і та ін.

соціальні

між окремими групами населення, між частиною

населення і владою і та ін.

національні

між окремими національними спільнотами, між

національними спільнотами і владою і та ін.

політичні

між окремими партіями, між партіями та органами

державної влади, між населенням і владою і та ін.

неантагоністичні

коли суперечності не носять діаметрально протилежного

характеру, стосуються різного розуміння однієї проблеми,

пропонують різні способи її вирішення (конфлікти, що

виникають на партійному з’їзді з приводу програми дій;

думки можуть бути різні, але – у руслі загальнопартійної

програми

антагоністичні

коли конфліктують непримиренні сили, кожна з яких

прагне здобути перевагу; такі стосунки заводять обидві

(всі) сторони в глухий кут; слід розуміти необхідність

консенсусу

(концепція американського вченого М.Дейча)

справжній

коли зіткнення інтересів має реальний характер,

повністю усвідомлюється учасниками конфлікту

випадковий

що залежить від раптових обставин, не усвідомлених

учасниками; може припинитись у разі усвідомлення

його випадковості

зміщений

коли конфлікт лише побіжно пов’язаний з об’єктивними

причинами, звичайно знаходить вираз в символічній формі

неправильно приписаний

тобто приписаний суб’єктам, що не мають ніякого

відношення до конфлікту; при цьому затушовуються

реальні учасники конфлікту

латентний

який в зв’язку з об’єктивними причинами мав проявитися,

але не актуалізується

неправдивий

що виникає в результаті непорозумінь; почавшись як

неправдивий, здатний сформувати в учасників нові мотиви

і перетворитися на справжній

Знання різновидів дозволяє краще зрозуміти ті сили, які вступають у конфлікт і ту динаміку, яка притаманна певному, конкретному конфлікту.