Виникнення чернецтва

В останні десятиріччя ІІІ ст. виникає і починає активно розвиватись інститут чернецтва. Раннє християнство утримувалось від активного аскетизму. Євангелія змальовують Ісуса життєлюбною людиною, яка аж ніяк не уникала товариства.

У подальшому в християнстві складається уявлення про особливий стиль життя тих, хто прагне до вищого релігійного доб- рочинства: цнотливість, безшлюбність, відмова від життєвих благ, бідність, аскетизм. Хто ж не хоче і не може вийти на цей рівень, хай живе звичайним життям. Про це пише Евсевій Ке- сарійський у 323 р. Серед християн з’являються перші анахорети, тобто ті, які живуть самітністю: св. Антоній, Павло із Фів, Іларіон, Аммоній. З’являються терміни “монах” (від слова “мо- нос” - один, ізольований), “інок” (від “ін” - один), “пустельник” - той, хто живе в пустелі, “монастир” (пустинь).

Ініціатива організації першого монастиря належить св. Пахомію, який уперше створив таку установу у Фіванді на березі річки Ніл у 322 р.

Особливо високу оцінку аскетизм і чернецтво одержали в працях отців церкви римо-католиків: св. Амвросія (340-397), св. Єроніма (347-420) і св. Августина (354-430).

<< | >>

↑

Источник: Історія релігій: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська - [2-ге вид.]. - К.: Центр учбової літератури,2009. - 776 с. 2009

Еще по теме Виникнення чернецтва:

- История религий -