Проблема особи Ісуса. Євангельська концепція

Проблема походження християнства міцно пов’язана з проблемою особи Ісуса Христа - центральної фігури цього процесу. На сучасному етапі дослідження проблеми чітко ви­значилися три концепції її вирішення.

Перша - це євангельська ортодоксально-богословська концепція, яка вважає християнство наслідком надприродньо- го Об’явлення, Бог дарував християнство людству через сво­го Сина - Ісуса Христа. Його біографія і (що більш важливо) вчення викладені в Новому Завіті, кожне слово якого святе і не підлягає ніякому сумніву. Безумовно, найґрунтовнішим джерелом біографії Ісуса Христа справді є Новий Завіт. Така думка проникла навіть у радянську історіографію. Щоправда, серед християнських істориків є такі, що намагаються вдатися до раціонального тлумачення Нового Завіту. Так, сучасні про­тестантські історики релігії О.В.Карєв (1854-1971) і К.В.Сомов (1920-1968) у своєму викладі історії християнства нічого не пишуть про земне життя Ісуса, про чудеса, які його супро­воджували, хоч називають багатьох старозавітних і (ще в біль­шій кількості) новозавітних персонажів як цілком реальних. Ці історики навіть наближаються до наукового розуміння про­блеми виникнення християнства. Але вони не можуть відмо­витися від головного в богословській концепції - визнання цього процесу надприроднім, тому в цілому перебувають у межах ортодоксально-богословської концепції походження християнства.

Богословська ортодоксія детально розробила євангельсь­кий образ Христа. Він сприйнятий всіма напрямами христи­янської релігії й підданий численним богословським тлума­ченням. Навколо нього точилася тривала боротьба, яка приве­ла до оформлення єресей. До цього образу зверталися мисли­телі й митці, письменники і вчені; він міцно увійшов у духов­ну культуру людства і є її величним здобутком. В образі Ісуса Христа чудово втілилися всі ідеали християнства, його над­бання, що зробили цю релігію найвпливовішою світовою релі­гією в історії людства, і його втрати, які не дали можливості здійснитися цим надбанням.

Євангельська концепція надприродної боголюдини Ісуса Христа звичайно критикується шляхом розкриття численних суперечностей Нового Завіту логічного, історичного, етног­рафічного та іншого плану. Такі суперечності є. Церковні істо­рики з ними або погоджуються, або старанно уникають їх. Але врешті-решт вони звертаються до аргументу, з яким важко сперечатися - це все справа віри: віра може суперечити здоро­вому глузду. Євангельська історія Христа утверджується ві­рою. Погоджуючись із віруючими у їх відданості вірі, лишимо осторонь цю критику і разом з тим визнаємо право на існуван­ня інших поглядів на походження християнства. Також ви­знаємо за необхідне використати євангельську концепцію Ісуса Христа, послатисяна неї при викладі історії християнст­ва, оскільки в ній яскраво втілені його ідеали.

Науковий підхід до питання історичності особи Христа спричинив ще дві концепції: міфологічну та історичну.