Міфологічна концепція

Міфологічна концепція, засновниками якої вважають французів К.Вольнея (1757-1820) та Ф.Дюпюї (1742-1809), виходить з того, що образ Христа створено штучно на підставі східних астральних (особливо сонячних), а також стародав­ніх землеробських культів умираючих і воскресаючих богів (Осіріса, Таммуза).

Міфологічний напрям визнає Ісуса Христа міфічним об­разом, який склався під впливом тотемістичних уявлень чи землеробських культів, або на основі солярно-астральних уя­влень. Уся євангельська міфологія оцінюється як запозичен­ня з більш стародавніх міфів.

Коли виникло християнство, творці нової релігії прикри­лися авторитетом вигаданої надприродної особи, проголоси­вши її засновником християнства, і сконструювали образ Хри­ста, користуючись міфологічним багажем східних релігій. Істо­рія стародавніх релігій дає досить багато свідчень на користь такого припущення. У цьому сильна сторона міфологічної кон­цепції, прихильниками якої були історики Дж.Робертсон (1856-1933), А.Древе (1865-1935), А.Немоєвський (1864­1920), І.О.Морозов (1854-1946), Р.Ю.Віппер (1859-1954), С.І.Ковальов (1886-1960), Я.А.Ленцман, М.М.Кубланов, Й.Л.Кривильов (1908-1987), Г.М.Лівшиць.

Англійський вчений Дж.Робертсон, наприклад, розгля­дає євангельську біографію Ісуса Христа як суцільний міф, запозичений у численних попередників християнства з кола релігій стародавнього світу. У книзі “Євангельські міфи”, що вийшла ще у 80-х рр. ХІХ ст., він розкладає євангельську опо­відь на 30 біографічних міфів і, крім того, аналізує міфи пов­чальні. Заперечував історичність дванадцяти апостолів, а та­кож апостолів Петра і Павла такий відомий дослідник історії християнства, як А.Древс.

Міфологічна концепція була сприйнята більшістю марк­систських атеїстів. Вона широко використовувалася в колиш­ній антирелігійній пропаганді. Вважалося, що довівши неіс- нування Ісуса Христа, можна спростувати все християнство в цілому. Але це була наївність. Войовничий атеїзм міфологіч­ної концепції лише зашкоджував аналізу християнства.