<<
>>

Місце і роль особи у сфері політичних процесів

ЛЮДИНА - це жива система, що являє собою єдність фізичного і духовного, природного і соціального, спадкового і набутого за життя. Як живий організм людина включена в природний зв’язок явищ і підпорядковується біологічним закономірностям, на рівні свідомої психіки вона звернута до соціального буття з його специфічними закономірностями.

ІНДИВІД - це окрема людина, на відміну від колективу, соціальної спільності, суспільства в цілому. Індивід, який розглядається через його специфічні особливості, що не зводяться до яких-небудь родових і всезагальних характеристик, це індивідуальність.

ОСОБА - (лат. persona) та “особистість” (лат. personalitas) позначають відповідно індивіда як суб’єкта відносин і свідомої діяльності та його соціальне і психологічне обличчя і можуть вживатися як синоніми.

Отже, особистість - це людина зі своїми індивідуально вираженими й соціальне зумовленими рисами. Це стійка система соціальне значущих рис, які характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти. Як особистість людина виступає тоді, коли досягає самоусвідомлення, розуміння своїх соціальних функцій, усвідомлення себе як суб’єкта історичного процесу.

З метою задоволення своїх соціальних інтересів особа стає членом певних об’єднань - політичних партій, громадських організацій, долучається до суспільно-політичних рухів тощо. Беручи участь у їх діяльності, вона виступає суб’єктом політики також на інституціональному рівні. Крім того, кожна особа є громадянином якоїсь держави і як така має виконувати певні обов’язки, реалізувати свої громадянські права - брати участь у виборах, референдумах, демонстраціях, мітингах тощо. У цьому проявляється безпосередня, спільна для всіх осіб їхня політична роль.

Рис. 12.1. Структура особистості

РОЛЬ ОСОБИ ЯК СУБ'ЄКТА ПОЛІТИКИ визначається і виявляється на соціальному, інституційному і персоніфікованому рівні.

ПРИНЦИПИ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - політична діяльність людини по узгодженю інтересів здійснюється за наступними принципами:

Принцип Сутність принципу
Толерантність терпимість до інтересів та позицій інших сторін при загальній незгоді з ними
Компроміс готовність поступатися у чомусь заради досягнення згоди з контрагентом, взаємної прийнятності намірів
Консенсус згода у головному при збереженні розбіжностей у другорядних питаннях, готовність до взаємних поступок
Плюралізм існування декількох незалежних начал політичних знань і розуміння буття

Політична діяльність індивідів здійснюється у формі як політичної участі (участь громадян у політичному житті суспільства) так і політичного функціонування. Спектр їх дуже значний, що є суттєвим показником розвитку самоврядувальних засад демократії, громадянського суспільства. Можна стверджувати, що чим досконаліший та універсальніший механізм включення людини в політику, тим демократичнішим є суспільство.

12.2.

<< | >>
Источник: Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. педагогічних ВНЗ / за заг. ред. : К.О. Ващенка, В.О. Корнієнка. - К. : Вид-во імені М. П. Драгоманова,2011. - 406 с.. 2011

Еще по теме Місце і роль особи у сфері політичних процесів:

  1. Тема 12. Особа в сфері політики. Політична свідомість і політична культура
  2. Сутність політичних партій та їх місце в політичній системі суспільства
  3. 17.2 Типології політичних процесів
  4. Місце України в світовому політичному процесі
  5. Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
  6. Тема 17. Демократія та її роль у політичному процесі
  7. § 4. Конституційно-правовий статус особи
  8. § 3. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин
  9. § 2. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин
  10. Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа
  11. Формування та розвиток вольових процесів.
  12. Місце політології в системі наук та її структура
  13. Маска, гідність особи, її цілісність і роздвоєність.
  14. Форми особистої влади і природа культу особи