§ 2. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

Термін "фізична особа" закріплено вперше в ЦК України і його використання позбавить у подальшому від необхідності вказувати на те, що цивільні права та обов’язки можуть мати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, хоча і раніше він вживався у деяких нормативно- правових актах України.

Відповідно до ст. 24 ЦК України фізична особа - це людина, яка є учасником цивільних відносин.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке надається при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по-батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ст. 28 ЦКУ).

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без визначення імені. Зокрема, таке право належить автору в галузі науки, літератури і мистецтва, який може вибирати псевдонім у зв’язку з використанням твору.

Фізичні особи, які досягли 16-річного віку, мають право змінити прізвище, ім’я та по-батькові. У разі зміни імені фізична особа повинна повідомити про це своїх кредиторів та боржників.

Фізична особа, як учасник цивільних відносин має бути наділена цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю.

Цивільна правоздатність — це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов 'язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється зі смертю.

Характерні ознаки правоздатності: 1) рівність для всіх фізичних осіб (незалежно від раси, національності тощо); 2) невідчужуваність на користь інших фізичних осіб; 3) неможливість обмеження її актами суб'єктів приватного чи публічного права, крім випадків прямо встановлених законом; 4) існування як природної невід 'ємної властивості фізичної особи.

Зміст цивільної правоздатності фізичної особи — це сукупність (загальний обсяг) тих прав та обов'язків, які вона може мати.

Обмеження правоздатності за загальним правилом не допускається, проте у встановлених законом випадках і лише за рішенням суду фізична особа може бути обмежена у здатності мати деякі права.

Закон допускає два види обмеження правоздатності:

1) добровільне - наприклад, закріплена в законодавчих актах заборона працівникам деяких відомств обіймати посади, пов’язані х підприємницькою діяльністю; обмеження прав громадянина, що став ченцем;

2) примусове - допустиме лише тоді, коли воно передбачене законом з обов’язковим переліком конкретних випадків і встановленням порядку такого обмеження. До таких обмежень, наприклад, належать заходи кримінального покарання: арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк і довічно, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю тощо.

Обмеження цивільної правоздатності іноземних громадян можливе лише за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку відповідного реагування на дії тих держав, у яких є спеціальні обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України. Такий захід називається реторсією.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України та може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основні елементи змісту цивільної дієздатності фізичної особи:

1) можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність);

2) можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність);

3) можливість складати заповіт і бути спадкоємцем (тестаментоздатність);

4) можливість обирати собі представника та самому бути представником (трансдієздатність).

За ЦК України розрізняють такі види дієздатності:

- повна дієздатність (з 18 років або раніше — в разі надання повної цивільної дієздатності на підставах, визначених законом);

- неповна дієздатність (з 14 до 18 років);

- часткова дієздатність (до 14 років).

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона:

а) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

б) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, та таким чином ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Цивільна дієздатність є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: 1) Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. 2) Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. 3) Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. 4) Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. 5) Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

У разі видужування фізичної особи, цивільну дієздатність якої було обмежено, або в разі такого поліпшення її психічного стану, що відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною:

- над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка;

- недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-які правочини;

- правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун;

- відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна чи органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, визнаної недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану в цієї особи поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою відбувається за таких умов: а) протягом одного року фізична особа відсутня за місцем свого постійного проживання; б) протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування; в) вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів; г) питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою породжує правові наслідки: 1) На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2) Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивільного стану.

3) Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього.

Якщо фізична особа, що була визнана безвісно відсутньою, з’явилася чи якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи чи іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.