Чому виникла релігія

Релігія - дуже складне явище духовного життя суспіль­ства, вона виникала в непростих умовах становлення людст­ва, створення ним цивілізації. Відбувалось це внаслідок дії різних причин, а не якоїсь однієї, до того ж у складних, змінних умовах.

Залежність людини від явищ природи і суспільства в умо­вах її слабкості зумовлювала відчуття безсилля. Пошуки при­чин цього безсилля, своєї залежності від навколишнього світу породжували в людині явлення про світ як реальні, так і пере­кручені, фантастичні. Серед них були й релігійні уявлення, про щось надприродне. У релігієзнавстві цю причину виникнен­ня релігії вбачають у соціальниому підґрунті.

Але чому релігійна свідомість стала притаманна лише “лю­дині мислячій”? Адже в первісному стаді “людей умілих”, пі­текантропів чи синантропів рівень розвитку виробництва був ще нижчий, залежність від природи ще більшою?

На це питання ми відповімо, розглянувши процес сприй­няття людиною навколишнього світу в ті далекі часи дитин­ства людства, коли пітекантроп тільки починав мислити. Його трудові дії з фізіологічної точки зору мало відрізнялися від інстинктивних дій тварин, його свідомість ще мала стадний характер, мислення було вкрай обмежене, а мозок нерозвине- ний.

Однією із внутрішніх закономірностей розвитку людської свідомості є прагнення осягнути сенс і суть світу, природи, самої себе. Це глибокі філософські питання, над розв’язанням яких і тепер б’ється людська думка. Не слід думати, що первісна люди­на була така вже й примітивна, що її свідомість ніколи не вихо­дила за межі їжі, тепла, продовження роду. Ні, коли складались більш-менш сприятливі умови життя, людина не могла не від­чувати світ у його складності, гармонії і суперечностях. Людсь­ка свідомість уже тоді намагалася знайти відповідь на карди­нальні питання свого існування, які в узагальненому вигляді зводяться до основного питання філософії. Звісно, в первісно­му суспільстві філософів ще не було, суспільна свідомість ще не включала в себе філософську свідомість, але вже й в аморфній міфологічній свідомості були всі зародки майбутньої складної структурної свідомості цивілізованого суспільства. Майбутнє онтологічне питання філософії зароджувалося, започатковува­лося в міфологічній суспільній свідомості. Відтак релігійна сві­домість стала задовольняти духовну потребу людства. Так ви­никла онтологічна потреба в релігії.

На виникнення релігійної картини дійсності у первісної людини величезний вплив справили обставини психологічно­го характеру. Безвладність людей над силами природи і суспі­льства спричиняло постійне психологічне напруження. Голов­ною емоцією був страх, він загострював увагу, тримав у мобілі­заційній готовності весь організм, і цим добре служив людині. Але одночасно він штовхав на перебільшення, викликав у сві­домості фантастичні картини, які ототожнювалися з дійсністю. Маємо на увазі також і те, що постійні життєві труднощі, пос­тійна небезпека вели до того, що життя первісної людини май­же цілком складалося з афектів, під час яких втрачався конт­роль над діями і думками. Це ще одна причина ослаблення еле­ментів істинного відображення світу. Фантастичне починає панувати над реальним. Так складалися психологічні причини виникнення релігійного відображення дійсності.

Усі названі нами причини виникнення релігії діяли в ком­плексі, зумовлюючи одна одну, взаємопідсилюючи, доміную­чи в певних умовах, але переважали завжди соціальні.