5.2. ХТОНІЧНІ БОГИ І ТИТАНИ

Релігія Стародавньої Греції була результатом злиття різних релігійно-культурних пластів. Оскільки стародавні греки, як на­род, сформувалися на основі не одного етнічного праелементу, а в результаті злиття багатьох народів, то і їхня релігія мала де­кілька джерел водночас.

• ХАОС

Стародавні греки вірили, що все виникло з відвічного хаосу (χάος). Вони не задавали собі питання, що таке хаос, і звідки він узявся. Він у принципі не підлягав пізнанню і раціональному окресленню, оскільки людський розум пізнає тільки форми, а ха­ос - це абсолютна відсутність форм, це потенційний носій форми на стадії своєї неоформленості. Пізнаючи річ, людина схоплює форму, і припускає існування матерії, як носія форми, але цієї ма­терії ніяк не відчуває і не пізнає. Існування матерії є тільки необ­хідною креатурою людського розуму: якщо людина вважає, що форми, які вона пізнає, реальні, то мусить ствердити, що існує й матерія, на яку ці форми накладені. Якщо в кожній речі наявні форми, які людський розум сприймає, і матерія, яка не підлягає пізнанню, то й світ, як велика річ, також мусить мати форму і ма­терію.

• ДООЛІМПІЙСЬКА МІФОЛОГІЯ

Давньогрецька міфологія не мала чіткого канону, тому різні її деталі можна зустріти у різних варіантах. Найпопулярнішим і найбільш систематизованим варіантом давньогрецької міфоло­гії є «Теогонія» Гесіода. На його думку, як і на переконання біль­шості стародавніх греків, з хаосу виникали сутності, які у міфо­логії персоніфікувалися і обожнювались. Першими сутностями, які виникли безпосередньо з хаосу, були Ґая, Тартар, Нікс, Ереб та Ерос.

Ґая (Γαΐα) або Ґе (Γη) - це персоніфікація Землі, перше утво­рення з хаосу. Існують припущення, що її ім'я походить від ін­доєвропейського слова, яке означає «та, що народжує».

Другим утворенням із хаосу був Тартар (Τάρταρος), тобто під­земний світ.

Третім утворенням з хаосу була Нікс (Νύξ) - ніч.

Четвертим дітищем хаосу був Ереб (Έρεβος) - темрява.

П'ятим - Ерос (Έρως) - бог любові. В Гесіода Ерос не мав ді­тей, але був причиною любовного зв'язку богів і людей, який спричинював народження дітей.

Сестра Ероса, Нікс (ніч) мала дітей, яких вона народжувала сама від себе, а також від зв'язку з Еребом (темрявою). У Нікс та Ереба було двоє дітей:

Ефір (Α ίθήρ), тобто п'ятий елемент (циіпГеввепГіа) матерії, яким наповнене зоряне небо,

Гемера (Ημέρα), тобто персоніфікація дня.

Сама Нікс, без батька, народила ще багато божеств:

Немезида (Ημέρα) - богиня справедливості і справедливо­го гніву,

Морос (Μόρος) - бог злої долі і погибелі,

Танатос (θάνατος) - бог смерті,

Гіпноз (Ύπνος) - бог сну,

Момос (Μωμος) - бог критики, очорнення і вироку,

Оїза (Όϊζύς) - богиня смутку,

Еріда (Έρις) - богиня розбрату і чвар,

Ґерас (Γηρας) - бог старості і старечої немочі, Філотея (Φιλότης) - богиня чуйності і дружби, Апате (Απάτη) - жіноче уособлення розчарування і відчаю.

Дітьми Нікс були також цілі групи божеств.

Мойри (Μοίρα), тобто богині долі, яких переважно налічу­ють три. Гесіод в одному тексті називав їх дочками Нікс, а в іншому Зевса і Феміди.

• Наймолодшою мойрою є Клото (Κλωθώ), яка намотува­ла нитку людського життя, тобто відповідала за його початок.

• Середущою мойрою є Лахесіс (Λάχεσις), яка пряла нитку життя, тобто відповідала за його тривалість.

• Найстаршою мойрою є Атропос (Άτροπος), яка обрізала нитку життя, тобто відповідала за смерть.

·/ Дочками Нікс були також кери (Κήρ), крилаті духи, які ха­пають людську душу в момент смерті і тягнуть до Тартару.

·/ Онейрої ( 'ονειροι) або оніри - духи снів - теж були дітьми Нікс. Інколи міфи згадують про Онейроса (Όνειρος) в од­нині; в цьому сенсі йдеться про бога сну.

·/ Гесперіди (Εσπερίδες) - німфи, які стерегли яблука вічної молодості, що спершу належали Ґеї, а згодом вона подару­вала їх Гері. За різними джерелами гесперід налічують від трьох до семи.

·/ Німфами (Νύμφες) називали духів жіночої статі, які охоро­няли ліси, поля, печери та інші місця незайманої природи.

Ґая, сестра Нікс, від зв'язку зі своїм братом Тартаром, народи­ла сина Тифона (Τυφων) - потворного демона, який уособлював руйнівні сили природи.

Також у Ґеї були діти, які вона, відповідно до розповідей Гесіо- да, народжувала без батька. Їх було троє:

Понт (Πόντος) - бог морів,

Урея (Ούρεα) - богиня гір,

Уран (Ούρανός) - бог неба.

Міфи не розповідають про дітей Уреї, зате існує багато опо­відань про дітей Понта і Урана. Матір'ю дітей Понта і Урана була Ґея. Ці висновки греки робили зі спостережень за явищами при­роди: з неба на землю сходить сонячне світло і дощ, від яких на­роджується врожай, так само й контакт моря і суходолу дають свої плоди.

Сином Понта і Ґеї був Нерей (Νηρεύς), який опікувався мо­ряками і був батьком нереїд (νηρηίδες) - морських німф, яких налічували від 34 до 100 і які відзначались надзви­чайною красою.

•S Ще одним сином Понта і Ґеї був Тавмас (Θαύμας), який також був морським богом. Його дружина Електра ( Ήλέκτρα), дочка Океана і Тетії, народила Тавмасу дітей:

• Іріду (Ίρις) - богиню веселки,

• гарпій (άρπυια) - потвор з тілом птаха і обличчям дівчи­ни, кількість яких в різних міфах різна.

•S Третім сином Понта і Ґеї був Форкій (Φόρκυς) - бог бурхли­вого моря. Дружина Форкія, Кето (Κητώ), яка також була дочкою Понта і Ґеї, народила йому дітей:

• ґорґони (Γοργόνες) - три сестри-чудовиська Стено (Σθεννώ), Евріала (Ευρυαλη) і Медуза (Μέδουσα);

• ґраї (Γραΐαι) - три дівчини зі старечим сивим волоссям;

• Єхидна (’Εχιδνα) - потвора з тілом наполовину жіночим і наполовину зміїним;

• чудовисько Ладон (Λάδων), якого згодом убив Геракл.

Від зв'язку Форкія і Гекати (Εκάτη), богині Місяця і чаклун­ства та опікунки потвор, народилася дочка Скилла (Σκύλλα), ім'я якої в латинізованому варіанті звучало як Сцилла (Scylla) - кра­суня, в яку закохався Главк (Γλαύκος), бог рибалок і мореплав­ців. Чаклунка Кірка (Κίρκη), або як її називали латиняни, Цирцея (Circe), яка також була закохана у Главка, перетворила Сциллу в потвору з шістьма парами ніг і шістьма собачими головами. Опісля Сцилла поселилася у протоці між Апеннінським півост­ровом і Сицилією. Навпроти неї жила ще одна потвора - Хариб­да (Χάρυβδις). Вони обидві нападали на людей, які пропливали протокою. З цього міфу виник крилатий вираз «між Сциллою і Харибдою», що означає перебування між двома небезпеками.

•S Останньою дитиною Понта і Ґеї була Еврібія (Εύρύβια) - богиня морської сили. Її чоловіком був титан Крейос (Κρεΐος). Міфи розповідають про трьох їхніх дітей.

• Першим їхнім сином був Астрей (Άστρα! ος) - бог вечірніх сутінків, якому його дружина Геос (Ήώς), богиня світан­ку, народила чотирьох синів: Борей (Βορέας) - північний вітер, Евр (Εύρος) - східний вітер, Зефір (Ζέφυρος) - за­хідний вітер, Нот (Νότος) - південний вітер.

• Другим сином Еврібія і Крейоса був Паллас (Παλλάς), який мав двох дітей: Ніке (Νίκη) - богиня перемоги, і Се­лена (Σελήνη), яка, як і Геката, була богинею Місяця.

• Третім сином Еврібії і Крейоса був Перс (Πέρσης), бог роз­рухи.

• ПОКОЛІННЯ УРАНА

Головну роль у давньому грецькому пантеоні відіграв Уран, син Ґеї і бог Неба.

Першої групою їхніх дітей були гекатонхейри (έκατόγχειρες) - потворні велетні зі сотнею рук і п'ятдесятьма ногами. Гекатон- хейрів було троє: Бріареос (Βριάρεως), Ґіґес (Γύγης) і Коттос (Κοττος). Міфи розповідають, що Уран настільки не любив гека- тонхейрів за їхню потворність, що закрив їх у Тартарі. Коли ж Зевс воював проти титанів, він звільнив гекатонхейрів, і вони допомогли йому здолати титанів, а згодом вони стерегли тита­нів в Тартарі, куди їх закинув Зевс.

Другою групою дітей Урана і Ґеї були гіганти (γίγαντες), тобто велетні, в яких замість ніг були змії. Різні міфи налічують різну кількість гігантів, максимум 150. Усі вони були подолані олімпійськими богами.

Третьою групою дітей Урана і Ґеї були титани (τιτάνες). Їх Гесіод нараховує дванадцять. З них шість чоловічої статі і шість жіночої.

/ Найстаршим титаном був Океан (Ωκεανός), до володінь яко­го належали всі водоймища.

/ Його сестрою і дружиною була титаніда Тетія (Τηθύς) - во­лодарка морів. У них народилися три тисячі річкових духів і три тисячі океанід (духів океану).

/ Другим титаном був Кой (Κοϊος) або Пол (Πόλος).

/ Його дружиною була титаніда Феба (Φοίβη). У Коя та Фе- би народилися двоє дітей: Лето (Λητώ) - помічниця при пологах і опікунка дитячого здоров'я і Астерія (Αστερία) - володарка зір.

/ Третім титаном був Крейос (Κρεΐος) або Кріос (Κριός). Його дружиною була не титаніда, тобто не дочка Урана, а дочка Понта і Ґеї - Еврібія (Εύρύβια).

/ Четвертим титаном був Гіперіон (Ύπερίων), який володів небесними світилами. Його дружиною була Тея (Θεία). Їх­нім сином був бог Сонця Геліос (Ηλιος).

/ П'ятим титаном був Япет (Ίαπετός). Одні міфи повідомля­ють, що його дружиною була океаніда Азія (Άσία), а інші - океаніда Клемена (Κλυμένη). Дітьми Япета були Прометей (Προμηθεύς), Епімет (Έπιμηθεύς), Менетій (Μενοίτιος) і Ат­лант або Атлас (Άτλας). Атлас і океаніда Плейона (Πλειόνη) народилися сім небесний німф або плеяд (πλειάδες)^[3]: Ма­йя (Μαία), Тайґета (Ταυγέτη), Електра ( Ήλέκτρα), Алкіона ( 'Αλκυόνη), Стеропа (Στερόπη), Меропа (Μερόπη), Келено (Κελαινώ).

/ Дочкою Урана і Ґеї була також титаніда Феміда (Θέμις) - бо­гиня справедливості.

/ Ще однією титанідою була Мнимосіна (Μνημοσύνη) - боги­ня пам'яті. У Мнимосини було сім дочок, яких називають музами (Μοΰσα), і які опікуються сімома мистецтвами:

• Калліопа (Καλλιόπη) - епічна поезія,

• Евпетра (Εύτέρπη) - лірична поезія,

• Мельпомена (Μελπομένη) - трагедія,

• Талея (Θάλεια) - комедія,

• Ерато (Έρατώ) - любовна поезія,

• Полігімнія (Πολυύμνια) - пантоміма і гімни,

• Терпсіхора (Τερψιχόρα) - танці,

• Кліо (Κλειώ) - історія,

• Уранія (Ούρανία) - астрономія.

/ Наймолодшим титаном був Кронос (Κρόνος), який був бо­гом посівів і врожаїв, і тому його зображали зі серпом. Згодом його ототожнили з іншим божеством Хроносом (Χρόνος), ім'я якого означає «час». Дружиною Кроноса бу­ла Рея (’Ρέα) - богиня плідності, вологи і материнства.

Як показує перелік дітей Урана, він був надзвичайно плідний. Ґея була втомлена від постійних вагітностей і пологів. Щоби звільнитися від статевих зв'язків з Ураном, Ґея викувала своєму сину Кроносу срібний серп, і попросила Кроноса оскопити Ура­на. Кронос послухав матір, і відтяв серпом геніталії свого батька Урана та вкинув їх у море. Але Уран був настільки плідним, що навіть з крапель крові, які капали з рани Урана (Неба) на Ґею (Землю) народжувалися діти. Дітей, які народились із крапель крові Урана поділяють на три групи.

S Першою групою були ерінії ( 'ερϊνύς) або евменіди (εύμενίδες), яких римляни називали фуріями (furiae). Це були духи помсти, які викликали відчуття провини за зло­чини і мстили за них. Їх було троє - Алекто (Άληκτώ), Міґе- ра (Μέγαιρα), Тісіфоне (Τισιφόνη).

S Другою групою дітей, які народилися з крапель крові Ура­на, були кіклопи (κύκλωπες), яких у латинізованому ва­ріанті називали циклопами (cyclopes). Це були велетні з одним оком. Гесіод нараховував їх троє, і вони виражали три аспекти сили Зевса: Бронтес (Βρόντης, грім), Стеропес (Στερόπης, блиск) і Арґес (Άργης, світло).

S Третя група дітей, народжених із крові Урана, - це меліади (μελιάδες) або ясеневі німфи. Ім'я «Μελιάδες» походить від слова «μελία» - ясен. Це були німфи, які жили в деревах.

Міф про кастрацію Урана Кроносом у специфічній формі ви­ражає зміни, які відбулися у грецькій релігії. Уран очолював пан­теон першого покоління, тобто найстарших богів. Міф показує, що в певний період історії греків нова релігія витіснила стару. Легенда про кастрацію - це спосіб показати, що старі боги те­пер безплідні, і повинні відступити, звільнивши місце новим. У грецькій релігії другого покоління главою пантеону став Кро­нос, а його соратниками - титани. Титани розділили між собою сфери панування, якими колись володіли боги першого поко­ління. Це видно з того, що титани дублюють компетенції своїх попередників.

Отже, давньогрецькі міфи розкривають історію становлення пантеону їхньої релігії. Грецькі боги поділяються на три поко­ління. Перше покоління очолював Уран, і до цієї генерації на­лежали його брати і сестри. Ці боги мають підстави називатися хтонічними божествами (χθόνιοι θεοί), оскільки їхньою матір'ю

була Ґея - богиня Землі, а Землю греки називали словом «убшу» (хтон). Другим поколінням були титани, тобто діти Урана, на чо­лі яких стояв Кронос. Скинувши Урана з трону богів, він очолив пантеон. Цей міфологічний сюжет виражає якусь історичну по­дію, внаслідок якої релігія Кроноса і титанів витіснила релігію Урана і хтонічних божеств. Але й не титанам судилося панувати в духовному житті давніх греків. Їх витіснило третє покоління божеств - олімпійські боги, які, за міфічними описами, були ді­тьми і внуками Кроноса. Міфічні персонажі релігій Стародавньої Греції залишись в пам'яті європейської культури, незважаючи на те, що вони в грецькій релігії олімпійського періоду майже не мали культового вшанування.