Сикхізм

Сикхізм виник наприкінці XV - початку XVI ст. на північ­ному заході Індії в районі П'ятиріччя (“пандж аб” - “п'ять річок” - п'ять великих приток Інду). Сикхізм склався на ґрунті індуїз­му, об'єднавши міські торговельно-ремісничі верстви: він син­тезував у собі ряд як індуїстських, так і мусульманських (особ­ливо властивих суфізму) положень.

Сикхізм - монотеїстична релігія. Індуїстські боги Брах­ма, Вішну, Шива та мусульманський Аллах - усі вони злива­ються в єдиному Божестві, у якого немає власного імені. На- нак звертається до нього, використовуючи як індуїстські, так і мусульманські імена: Харі (цей вішнуїтський термін зустріча­ється найчастіше ), Гопал, Рам, Парамешвар, Аллах, Сахіб і т.д.

Бог визначається поняттями “ніргун” (позбавлений яко­стей) і “сагун” (наділений якостями). Головний його стан - ніргун: це абсолютна суть, позбавлена будь-яких атрибутів. Але для того, щоб людина могла пізнати його, він перетворюється в сагуна (що ніяк не пов'язано з набуттям антропоморфного вигляду, він завжди невидимий і виявляється через свої діян­ня) - ту свою іпостась, до якої звертається людина у спілку­ванні з Усевишнім у стані медитації, в співі гімнів.

У вченні сикхізму Бог втілює в собі Творця, Охоронця і Руйнівника (якості, властиві Брахмі, Вішну та Шиві), він все­могутній і все знає; створений ним світ мінливий і не вічний, а Бог вічний, він існує в минулому, теперішньому та майбут­ньому сам по собі; він не має початку, існує поза часом, “нена­роджений”, “безсмертний”. Він поза метою перероджень, поза смертю, і тому у нього немає видимих (мінливих і недовговіч­них) перетворень - аватар (подібних аватарам богів індуїстсь­кого пантеону), він не має видимої форми, його неможливо описати, він перевершує можливості інтелекту, непізнаваний.

Збагнути Бога та з'єднатися з ним можливо для кожної людини, що прямує шляхом любові, віри, відданості йому і ро­змірковує про його діяння. Служіння Богу ніяким чином не вказує на відхід від мирських справ, відлюдництво чи аске­тизм, а навпаки, передбачає активне життя, сповнене працею, виконання дхарми (обов'язків) господаря. Неухильне дотри­мання цих принципів повинне привести, зрештою, до перери­вання ланцюга перевтілень і до злиття з божеством. Кожен може спілкуватися з Богом прямо, без посередників.

Викликом індуїзму виступає стрижнева ідея сикхізму про рівність усіх людей перед Богом, заперечення каст та кастової системи. За Нанака та наступників гуру було введено особли­ву форму богослужіння - сангат, яка передбачала спільну при­сутність сикхів, незалежно від касти, на проповіді гуру і спіль­не виконання ними гімнів. Дещо пізніше з'явилася практика проведення спільних трапез, де були присутні й передавали з рук у руки чашу з водою всі члени общини - також незалежно від касти та соціального статусу.