Релігійний культ стародавніх греків

Антропоморфне уявлення греків про своїх богів немину­че спричинило відповідне ставлення до них - у їхніх очах боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти і бажали того самого, що й люди.

Дуже важливим елементом стародавньогрецького релігій­ного культу були храми. Найбільш стародавні храми у греків були побудовані ще в ХІІ ст. до н.е.

Для стародавніх греків храм був житлом богів, які були уособлені в скульптурах. Своє походження грецький храм бере від мегарона - жилого будинку. Спочатку для богів виділяли звичайні жилі будинки. Вони були скромними і невибагливи­ми. Потім спеціально будувалися у місцях традиційного пок­лоніння богам на гірських вершинах, біля священних дерев і джерел, у священних гаях і дібровах. Оскільки храм розгляда­вся як житло богів, то він обладнувався всім потрібним для цього, з певними змінами: домашнє вогнище набирало вигля­ду вівтаря, для зберігання храмового начиння і посуду відво­дилося невеличке приміщення позаду - опістодом (“задня кі­мната”), у передній частин виділялися сіни - пронос, центра­льна частина храму називалася наос, чи целла. Її великий роз­мір потребував застосування колон; згодом колони з'явилися на фасаді, утворився тип храму з колонами біля входу - тип простиль; храм з колонами і на задньому боці звався амфітп- ростилем, з колонами з обох боків - периптером (“зусебіч окрилений”), а якщо було два ряди колон - диптером. Будів­ництво храмів, прикраса їх колонами і статуями стимулювали розвиток архітектури і скульптури, вони стали головними на­прямами давньогрецького мистецтва і надовго визначили шлях розвитку всього мистецтва Європи в цілому.

Для стародавніх греків храм, що був місцем справляння релігійного культу, разом з тим був і важливим громадським приміщенням. У ньому зберігалися державні і приватні гроші й коштовності, твори мистецтва, різні документи, архіви, на кам'яних плитах були вирізьблені тексти законів, а також тек­сти, присвячені видатним подіям. У храмах і поруч з ними ві­дбувались народні збори, оголошувались рішення царів, архо­нтів, інших керівних осіб. Храм був не тільки культовою спо­рудою, а й певним політичним символом. Звідси зрозуміло, чому в архітектурі стародавнього світу, зокрема у греків, їхньо­му спорудженні приділялась велика увага. Серед семи чудес стародавнього світу називають споруду цілком релігійного призначення: храм Артеміди Ефеської, статую Зевса Олімпій­ського і Колоса Родоського.

Однією з грандіозних культових споруд стародавнього світу була статуя бога Сонця, яку її побудував зодчий Харес на острові Родос бл. 290 р. до н.е. Статуя мала заввишки 32 м; такої споруди стародавні греки не знали. Але в 224 р. до н.е. землетрус зруйнував її. Уламки Колоса витягли з води, але Хареса вже не було в живих, поновити статую було нікому. У 672 р. н.е. Мустафа - вождь турків-сарацинів, що володіли тоді островом, продав їх східному купцеві.