Давньоєгипетські боги

У цей період, протягом більше як 700 років, давньоєги­петська релігія перетворилася на стабільну, вдосконалену на­ціонально-державну релігію.

Давньоєгипетська релігія характерна стійкою спадковістю релігійних уявлень.

Анімістичні уявлення, тобто уявлення про вищі надпри­родні істоти, становлять серцевину релігії стародавніх єгип­тян. Як уже згадувалось, у пантеоні давньоєгипетських богів відбувалися зміни старшинства відповідно до політичних змін у суспільстві при збереженні найширшого політеїзму. Навко­ло численних богів створювалася давньоєгипетська міфоло­гія, формувався давньоєгипетський культ з розвиненою магі­єю і фетишизмом.

У стародавніх єгиптян були досить складні анімістичні уя­влення. На їх думку, весь світ населений благодійними і руйні­вними істотами, вони існують у землі, воді, повітрі, рослинах і тваринах. Звідси - безліч об'єктів релігійного поклоніння.

Вже було сказано, що політеїстичний пантеон давньоєги­петської релігії очолювали окремі верховні боги. Вони мали по кілька імен, які вживалися в різних обставинах незалежно одне від одного. Траплялося навіть, що окремі боги мали зран­ку одне ім'я, а ввечері зовсім інше. Століттями складався і су­воро дотримувався ритуальний культ цих богів.

У Мемфісі ще в архаїчний період з’являється родинна трі­ада богів: Пта - творець усього існуючого, владика богів, вод­ночас покровитель ковалів та скульпторів, його дружина Сах- мет і син Нефертум. Згодом майже всі релігії повторювали таку тріаду, що відбивала значення родинних зв’язків у суспільстві.

Обожнюванню були піддані різні дерева і рослини, камін­ня та інші предмети природи. Це був справжній розгалужений культ природи з численними фетишами.

Були поширені культи кішки, яструба, крокодила. Цих священних тварин тримали у храмах, поклонялися їм. Деякі боги мали ознаки тварин: богиня жнив Рененут мала вигляд жінки з головою кобри, бог Хнум мав голову барана, бог Ані- бус - голову собаки.

У Мемфісі (Меннефері), в храмі бога Пта тримали чорно­го з білою плямою на лобі бика Апіса. Він вважався “служни­ком бога Птаха” і був для віруючих символом плодючості. Смерть цього бика відзначалася жалобою, його бальзамували й урочисто ховали. Після цього відбувалися пошуки його на­ступника серед новонароджених телят. Це теля повинно було мати строго регламентовані ознаки: трикутну білу пляму на лобі, наріст у вигляді священного жука скарабея під язиком, на хребті - пляму у вигляді орла, хвіст мав бути двокольоро­вим. Таких ознак налічувалось до тридцяти. Уявіть собі, як важко було знайти таке теля! Відсутність у храмі бика Апіса у зв’язку з його смертю була часом національної жалоби, життя держави майже завмирало. А коли знаходили достойну замі­ну, це було великим державним святом. Нового Апіса врочис­то заводили до хліва у храмі, де його чекав коров’ячий гарем і де він щасливо доживав свого природного віку.