Християнський соціалізм

Фундатором християнського соціалізму є П'єр Леру (1797­1871). Різко критикуючи Католицьку церкву, Леру вважав, що старе християнство має бути заперечене, а нова релігія (релігія людства) сприятиме зціленню суспільства від його хвороб.

Вбачаючи основне зло для людини в смерті, підкоренні її сліпою силою природи, Федоров висуває ідею регуляції приро­ди засобами науки і техніки. Вища мета такої регуляції - не ство­рення більш сприятливих умов для людей, що вже живуть, а від­родження предків, шлях до якого - оволодіння природою, пере­будова людського організму, освоєння Космосу і керування ко­смічними процесами. Послідовники Федорова Костянтин Ціо- лковський, Володимир Вернадський і Олександр Чижевський звільнили космізм від впливу християнства, розкрили його суто секулярну сутність.

Відповідно до цього людина намагається забезпечити себе приємним в умовах влади закону причинності, і тому вона ство­рює імперії. Проте протиборство імперій великою мірою змен­шує її шанси на здійснення свого призначення. Крім того, поділ людства на імперії не тільки послаблює людство в цілому, але і дозволяє людині розраховувати, що вона може належати до іншої, більш сильної імперії, ніж та, до якої вона належить перві­сно. Тому найменший ризик поразки завжди призводить до того, що частина членів однієї імперії таємно або явно переходить на бік іншої, більш щасливої. Отже, всі імперії рано або пізно прире­чені на невдачу. Тому людина має, по-перше, усунути поділ люд­ства на імперії і/або зробити людство єдиною імперією, а по-дру­ге, об'єднані в такий спосіб сили усіх людей спрямувати на послі­довне розширення завоювань приємного. Таким чином, імпер­ська група розширюється до меж людства, а її претензії охоплю­ють увесь можливий світ (Космос).

Отже віровчення космізму і релігії людства можна подати такою формулою: людське життя визначається панівним у світі законом причинності, тому людина має прагнути силами людс­тва підпорядкувати (завоювати) весь світ, щоб одержати від ньо­го усе, що в ньому є приємного, або, принаймні, позбутися усьо­го, що в ньому є неприємного.