Християнська церква - державна

З 96 р. імператорський престол у Римі посідає династія Антонінів. У її часи Римська імперія в ІІ ст. досягла найбіль­шого розширення своїх територій. На заході її кордони йшли європейським узбережжям Атлантичного океану; на півночі до території імперії входили Британія і землі сучасної Франції, уся Центральна Європа, на сході кордони вийшли за західне узбережжя Чорного моря.

Усе ІІ ст. йшов інтенсивний економічний розвиток імперії. Загарбані країни, які перетворилися на провінції імперії, були включені в політичну систему розвиненої рабовласницької держави, їхнє населення одержувало суспільний поділ, тото­жний метрополії. Римське право і римська культура поширю­вались у провінціях заселенням їх римлянами, головним чи­ном із числа воїнів-завойовників, ветеранів. Розпочався про­цес перетворення рабів на кріпаків-колонів. Зростало і вдос­коналювалося виробництво. Мали місце й соціальні завору­шення, час від часу спалахували повстання рабів.

Але в ІІІ ст. почалася тяжка і затяжна криза імперії. Сіль­ське господарство, ремісництво і торгівля занепали, продук­тивність праці знизилася. У провінціях почалися відцентрові процеси, посилюється відчуження їх від Риму. Активізуються зовнішні напади. Племена германців, сарматів, арабів з різних боків демонструють свою агресію до імперії. У війні з Персією римляни зазнали тяжкої поразки. Народне невдоволення час від часу веде до гострого соціального напруження. Це була “криза ІІІ століття”, яка істотно похитнула політичні підвали­ни імперії.

На цьому історичному тлі й відбувався розвиток христи­янської церкви як єпископальної.

У перші десятиріччя IV ст. християнство вже мало значне поширення в Римській імперії. А. Доніні визначає три зони його поширення. Перша - зона найбільш ефективного впли­ву на населення. Це Мала Азія до кордону з Кавказом, Вірме­нія, острови Егейського моря, деякі зони Едесси. Друга - зона, де християнство ще не набуло повної переваги над іншими релігіями. Це Греція, Македонія, Сирія, деякі грецькі міста Па­лестини, Єгипту, північ Африки і Нумідії. Сюди ж входив Рим і наближені до нього області, узбережжя північної Італії та Сицилії, Іспанія і значною частиною Галія. Третя зона, де пе­реможна хода християн ще тільки почалася, - це Палестина, частина Аравії і Месопотамія, Епір, Далмація, Центральна і Пі­внічна Італія, дунайські провінції, Мезія і Паннонія, Кіреної- ка, Лівія і Мавританія.