Особливості календаря християнських свят

Календар християнських свят пов’язаний з християнсь­ким літочисленням, яке бере свій початок від народження Хри­ста, дату якого (приблизно 525 р.) обчислив римський чернець Діонісій Малий.

Християнське літочислення тривалий час велося за юлі­анським календарем (старий стиль). Він був запроваджений у 46 р. до н.е. римським полководцем, державним діячем Юлієм Цезарем, а в 325 р. затверджений на Нікейському соборі. В ос­нову його було покладено сонячний рік тривалістю 365,25 доби. Для зручності люди лічать у році 365 днів рівно. Тому із зай­вих 0,25 год набігає ціла доба. Ця доба додається до кожного четвертого (високосного) року - в лютому додають 29-й день. Таке літочислення виявилося не зовсім точним, бо Земля обе­ртається навколо осі за 365,25 доби, на 11 хв 14 с швидше. Впродовж століть така різниця в астрономічному часі стано­вила до 10 діб. З огляду на це Папа Римський Григорій XIII наказав скоригувати календарне числення на 10 днів наперед. А для компенсації майбутніх відхилень кожний сотий рік, на­віть якщо він і високосний, повинен мати 365 днів. Тому кож­них 100 років юліанський календар відстає від григоріансько­го на 1 день. Натепер їх набігло 13.

Більшість православних церков календарі свят складає за юліанським календарем, католики - за григоріанським. Донині дискутується проблема єдиного календаря.