3.2. МІСІЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

У XV столітті християнство пережило низку надважливих змін. У 1453 році турки завоювали Константинополь, зруйнувавши Візантійську імперію і ввівши східне християнство в ба- гатостолітній період занепаду.

Натомість західне християнство цього періоду зазнало розквіту. В 1492 закінчилась Реконкіста - кількастолітня війна іспанців-християн за звільнення з-під окупації арабів-мусульман. Якщо на Християнському Сході мусульмани отримали перемогу, то на Християнському Заході зазнали повної поразки. Іспанці утворили на Піренейському півострові дві держави: Кастилію і Араґон. Шлюб кастильської королеви Ізабелли І та араґонського короля Фердинанда ІІ поклав початок об’єднанню Іспанії, яка неймовірно швидкими темпами нарощувала своє значення на світовій політично-економічній арені. Свою виключну роль Іспанія відіграла і в житті Католицької Церкви. У тому ж 1492 році з Іспанії у своє перше плавання в пошуках нового шляху до Індії відправився Христофор Колумб, розпочавши епоху Великих географічних відкриттів. Відкриття Америки дало початок тривалому періоду європейської колонізації Нового світу. В цей період європейська культура стала досягненням усього світу, а Католицька Церква вперше почала свій вихід за межі Європи. Великі географічні відкриття уможливили місії Католицької Церкви на різних континентах.

• МІСІЇ В АМЕРИЦІ

Відправляючись у першу подорож (1492), Христофор Колумб не передбачав, що потрапить у нові, досі незвідані землі. Зрештою, й після вікриття континенту, він вірив, що потрапив до Індії. Відповідно, перша подорож Колумба не мала релігійного характеру. Натомість, відправляючись у другу подорож, Колумб і іспанський уряд усвідомлювали, що розпочинається освоєння нових земель, і це освоєння не мислилось без християнізації. Перше завдання, яке ставили перед собою європейці в нових землях, було привнесення туди християства. Під час другої подорожі (1493-1496) Колумб відкрив Великі і Малі Антильські острови.

В цій подорожі брав участь священик Рамон Пане, який став першим християнським місіонарем в Америці, а також першим дослідником-етнографом, праця якого («Relacion acerca de las antigüedades de los indios», 1498) відкрила європейцям індіанську культуру. Як тільки іспанські конкістадори опинилися на американському континенті, вони здолали імперії ацтеків у сучасній Мексиці та інків у сучасному Перу, ставши володарями континенту. Відразу ж, у 1520-х роках, розпочалась систематична християнізація індіанців. Тисячі католицьких монахів, особливо з домініканського та францисканського Орденів, відправилися до Америки. На території нового континенту були створені сотні монастирів, які не тільки проповідували, а й несли індіанцям досягнення європейської цивілізації та працювали над вивченням індіанської культури. Оскільки конкістадори називали свою діяльність «conquista» (конкіста, завоювання), то місіонери іменували свою працю «conquista espiritual» (духовне завоювання).

Католицькі місіонери принесли індіанцям європейську медицину та технології. Найважливішим досягненням християнізації було викорінення диких і жорстоких звичаїв, які панували в індіанських культурах, особливо людських жертвоприношень. На час відкриття Америки, кількість жертв від людських жертвоприношень та постійних війн індіанців була настільки великою, що ці народи прирікали себе на самознищення. Втім, колонізація Америки не завжди несла зі собою благо для корінних народів. Перед католицькими місіонерами постало ключове завдання: зберегти індіанську самобутність та не допустити до розчинення індіанців у культурі європейських колонізаторів. Найбільших успіхів у цьому досягли єзуїти, які провели масштабний анти- колонізаційний експеримент - Парагвай. З 1542 році територія сучасного Парагваю була включена у склад віце-королівства Перу. В 1609 році до Парагваю прибули єзуїти, які розпочали антиколоніальний експеримент. Із підтримкою Папи та іспанського короля, вони в 1617 році домоглися широкої автономії для Парагваю, який до 1640 року офіційно залишався у складі віце-королівства Перу.

На території Парагваю єзуїти створили особливий соціальний устрій: була заборонена работоргівля; індіанці отримали всі громадянські права; країна була поділена на редукції (поселення), на чолі яких стояли священики-єзуїти та старости; старости обов’язково повинні були бути індіанцями; в країні були впроваджені дві офіційні мови - іспанська і гуарані. Досі Парагвай вражає своєю унікальною двомовністю: 70% населення країни, незалежно від свого походження, не тільки володіють іспанською і гуарані, а й у побуті користується двома мовами. Активна діяльність єзуїтів насторожила іспанський уряд. У 1768 році уряд звинуватив єзуїтів у сепаратизмі та прогнав їх із Парагваю. Однак, закладені єзуїтами суспільні основи Парагваю дають свої багаті плоди досі. Окрім єзуїтів, на захисті прав індіанців стояла вся Католицька Церква. Особливу роль у цій боротьбі відіграв єпископ і домініканський монах Бартоломе де Лас Касас (Bartolome de Las Casas, 1484-1566), який став фундатором широкго обговорення необхідності внесення змін в іспанське законодавство з ціллю захисту індіанців. У 1537 році Папа Павло ІІІ видав буллу «Sublimis Deus», якою забороняв християнам порушувати права індіанців. Активна діяльність Папи Павла ІІІ, єпископа Бартоломе де Лас Касас, як і постійні наполягання всієї Церкви, призвели до ухвалення Nuevas Leyes (Нового права) 1542 року, відповідно до якого індіанці отримували законодавчі гарантії захисту своїх свобод і майна.

Переселення іспанців до Америки та масові навернення індіанців до християнства перетворили Латинську Америку на католицький регіон. Вже на зорі іспанської колонізації в Іспанській Америці, яка простягалась від штатів Каліфорнія, Арізона і Нью-Мексико до Магеланової протоки, за винятком Бразилії, котра належала Португалії, було створено 30 єпархій, об’єднаних у чотири митрополії: Сан-Домінґо, Мехіко, Ліма і Ла-Плата. Місії іспанських монахів у Латинській Америці були неймовірно успішними. Ніде у світі Католицька Церква не провела настільки успішних місій, як у цьому регіоні.

Сьогодні переважна більшість населення Латинської Америки є католиками. Майже половина всіх католиків світу живуть в Америці.

Одночасно з Латинською Америкою іспанські католики вели місії на Філіппінах. Філіппіни були приєднані до Іспанії у 1521 році, і перебували під владою іспанської корони до 1898 року. У 1898 році Філіппіни, внаслідок Іспано-американської війни, проголосили фіктивну незалежність, а вже у 1901 році, після Філіппінсько-американської війни, офіційно потрапили під протекторат США. Остаточну незалежність від США Філіппіни здобули 4 липня 1946 року. Іспанські католики вели на Філіппінах настільки ж активні місії, як і в Латинській Америці. В результаті успішної християнізації, 80,58% населення цієї острівної країни є римо-католиками, 10,8% населення є протестантами.

Не вся Латинська Америка в період колонізації ввійшла у склад Іспанії. Територія сучасної Бразилії була португальською колонією. Португальський уряд підтримував християнізацію своїх земель в Америці настільки ж активно, як і іспанський. Ключову роль у християнізації Бразилії відіграв священик-єзуїт Жозе де Аншієта (Jose de Anchieta, 1534-1597). Він народився на канарських островах, навчався в Португалії і розгорнув широкі місії в Бразилії. За активну діяльність його називають Апостолом Бразилії, а Католицька Церква у 2014 році проголосила його святим. Жозе де Аншієта був автором численних праць з граматики індіанських мов, етнографії та культурології; він вважається фундатором бразильської літератури; відомий як поет і прозаїк; брав участь у заснуванні найбільших бразильських міст: Сан-Паулу (1554) і Ріо-де-Жанейро (1565). Пам'ять Святого Жозе де Аншієти бразилійці відзначають дев'ятого червня, і цей день є національним святом Бразилії. В його честь названі декілька міст у Бразилії. Сьогодні більше половини населення Бразилії є католиками.

Якщо Латинська Америка перебувала під іспанською та португальською коронами, які дбали про місії, то Північна Америка опинилася у володіннях католицької Франції та протестантської Англії.

Франції належала частина сучасної Канади (провінція Квебек) і частина сучасних США. Незважаючи на те, що французький уряд не прикладав зусиль для християнізації Нової Франції, французькі католики відправились для місійної діяльності до Америки. Особливо успішними були французькі місіонери Жан де Бребеф (Jean de Brebeuf, 1593-1649), Жак Маркет (Jacques Marquette, 1637-1675) і Жан Баптіст де ла Бросс (Jean Baptiste de la Brosse, 1724-1782). Вони принесли християнство до племен інну, гуронів, ірокезів та інших. Воднораз французькі католицькі місіонери активно вивчали мови і культури індіанців, відкривши європейській науці індіанські цивілізації Північної Америки.

На теренах Англійської Америки склалась особлива релігійна ситуація. В Англії державний статус мала тільки Англіканська Церква, а всі інші конфесії (католики, пуритани, баптисти, квакери, методисти та інші), які існували на території Англії, зазнавали утисків влади. Як тільки з'явилась можливість переселитися до Америки, то всі пригнічені конфесії Англії побачили в цій можливості шанс отримати нову землю, на якій вони зможуть отримати свободу свого віросповідання. Америка для них стала Новим світом у повному розумінні слова. Англікани, які в Англії користувалися повними громадянськими правами і захистом корони, не поспішали переселятися до Америки. Отже, ті англі- кани, які опинялися в Америці, були в більшості англійськими військовими та державними службовцями, які були вимушені їхати в Новий світ, відповідно до своїх службових обов’язків. Їхні нащадки сьогодні об’єднані в Єпископальній Церкві, яка належить до Англіканського Співтовариства. Натомість, католики і протестанти неангліканського віросповідання переселялись до Америки в пошуках нового і вільного життя. Представники кожної конфесії поселялись компактно і створювали колонії за релігійним принципом. На приклад, місто Бостон і весь штат Массачусетс, столицею якого є Бостон, були створені як колонія пуритан; штат Род-Айленд і його столиця Провіденс, були створені як колонія баптистів.

Католики в Англійській Америці також оселилися компактно, створивши власну колонію Меріленд (Земля Марії). Центром церковного життя католиків став Бал- тімор, найбільше місто штату Меріленд. В кінці XVIII століття архиєпископом Балтімору був призначений Джон Керролл (John Carroll, 1735-1815), перший католицький єпископ у США. Після проголошення незалежності США населення країни змішалось, штати втратили характер релігійних колоній, і католики поширились в усіх штатах. Приєднання до США католицьких іспаномовних колоній різко збільшило кількість католиків у США. Неабияку роль у зрості кількості католиків відіграли місії серед індіанців.

Сьогодні населення Сполучених Штатів складає 325.719.178 чоловік, що робить США третьою країною світу за кількістю населення, після Китаю та Індії. 69% населення країни є християнами. Оскільки 20% населення США є католиками, Католицька Церква є найбільшою конфесією США. Хоч протестантів у США є більше, аніж католиків, протестанти розділені на численні конфесії, кожна з них зокрема значно поступається Католицькій Церкві кількістю членів. Населення Канади становить 37.083.900 чоловік, і ця країна займає 38-ме місце у списку країн світу за кількістю населення. 67,3% населення країни є християнами. Оскільки 39% населення Канади є католиками, то Католицька Церква є найбільшою конфесією країни.

• МІСІЇ В ІНДІЇ

Епоха великих геграфічних відкриттів відкрила європейцям можливість контактувати не тільки з культурами Америки, а й інших континентів. Відомо, що вікриття Америки Колумбом було випадковістю: великий мореплавець прагнув потрапити до Індії. Колумб, захопившись ідеєю, що Земля кругла, здійснив спробу обійти планету, і потрапити до Індії. В той же час португальський мореплавець Васко да Гама поставив собі таку саму ціль, як і Колумб - потрапити до Індії, але вибрав традиційний шлях. Він обплив Африку і в 1498 році став першим європейцем, який ступив на індійський суходіл. Прибувши до Індії португальці створили тут свою першу колонію - Гоа. Місто Гоа і його околиці стали територією активних католицьких місій. Саме в Гоа з'явився перший католицький храм в Індії - Святої Катерини. Найбільшим місіонером Азії був Франціско Ксав'єр (Francisco Javier, 1506-1552), який жив і помер у Гоа. З цього міста Ксав'єр організовував місії по всій Індії, Китаю і Японії, ставши католицьким Апостолом Азії. На відміну від Америки, в Азії католицькі місіонери зустрілися з древніми і високорозвинени- ми культурами, які вимагали інших методів християнізації, аніж серед індіанців. В Азії католицькі місіонери послуговувалися методом «акомодації», тобто максимального вираження християнської віри формами азіатських культур.

Діяльність португальських католицьких місіонерів в Індії зазнавала численного спротиву зі сторони індусів та мусульман субконтиненту. Однак, найбільші перешкоди католицьким місіям створили не вони, а самі європейці. Як тільки Індія опинилася під повною владою Британії, і англійці відвоювали від португальців Гоа, протестантський уряд Британії не сприяв католицьким місіям. Незважаючи на всі перешкоди, католицькі общини в Індії розвинулись. Необхідно зазначити, що католицькі місіонери в Індії зустріли давні християнські общини, традиція яких сягає проповіді Апостола Томи. Католики ввійшли у тісний контакт із цими общинами, що призвело до утворення декількох Східних Католицьких Церков східно-сирійського та західно- сирійського обрядів у Індії. Сьогодні населення Індії становить

I. 210.193.422 чоловік, і Індія є другою країною світу за кількістю населення. Християнами Індії є тільки 2,3% населення. З них

II. 800.000 мешканців Індії є римо-католиками. З цією кількістю віруючих Римо-Католицька Церква є найбільшою християнською організацією Індії. Окрім католиків римського обряду в Індії діють також Сиро-Малабарська і Сиро-Маланкарська Католицькі Церкви. На загал християнство всіх конфесій є третьою релігією сучасної Індії за кількістю віруючих, значно поступа- ючись індусам (80,3% населення) та мусульманам (13,7%), але перевищуючи сикхів (1,7%), буддистів (0,7%) та джайнів (0,4%).

• МІСІЇ В КИТАЇ І ЯПОНІЇ

З Індії католики висилали місії до Китаю та Японії. Місіями в Японії керував єзуїт Алессандро Валіньяно (Alessandro Valignano, 1539-1606), який привніс до Японії європейську техніку книгодрукування і цим сприяв розвитку японської літератури. Місії під проводом Валіньяно були настільки успішними, що в 1582 році була створена окрема єзуїтська віце-провінція в Японії. Він відкрив на території Японії три духовні семінарії: в Адзучі, яка існувала в 1580-1582 роках, Арімі (1587-1614) та Фунаї (15801614), в яких велась підготовка японських священиків, а також єзуїтський новіціат в Усукі (1580-1614), в якому готувались молоді єзуїти Японії. Японія в той час переживала важку політичну ситуацію. Влада імператора була незначна. Усіма сферами життя суспільства керувала самурайська шляхта, яка тримала народ в бідності і пригніченні. Оскільки європейські місіонери несли ідеали свободи та рівності, а також вкладали в уми японців усвідомлення власної гідності, їхня діяльність насторожувала самураїв. Католицька Церква розросталась в Японії з такою швидкістю, що з'явились реальні перспективи перетворення Японії в католицьку країну. Щоби зупинити будь-який прогрес і зберегти свою владу, самураї в 1614 році заборонили діяльність католиків на території країни. Були закриті семінарії, монастирі і храми. По країні прокотилась хвиля неймовірного терору. Тільки за приналежність до Католицької Церкви японці підлягали смертній карі. Втім, католики вижили в підпіллі, хоч і розвиток Церкви був призупинений. Католики в Японії знову отримали свободу аж у ХІХ столітті, коли Японія розпочала новий період відносин зі США і Європою, а влада самураїв була повалена. Сьогодні в Японії з населенням у 126 мільйонів чоловік, християнами є тільки 2,3%. На території країни мешкають 509.000 католиків.

Католицькі місії в Китаї були не настільки успішними. Засновані в XVI-XIX століттях католицькі парафії були знищені революцією Мао Цзедуна. Сьогодні Китайська Народна Республіка є найбільшою країною світу за кількістю населення. Християнами є 2,3% населення. Проте переважна більшість китайських християн є протестантами. Втім кількість християн (як протестантів, так і католиків) у КНР в останні роки стрімко зростає. На перешкоді розвитку Католицької Церкви в Китаї стоїть спротив комуністичного уряду, який обмежує діяльність Церкви. В той же час, що й до Індії, Китаю і Японії, християнство проникло і до Кореї. Сьогодні Корея розділена. В Північній Кореї, де діє жорстка диктатура і атеїстична ідеологія, християнами є тільки 1,7% населення, з них католиками є тільки 3000 чоловік. Християнські місії в Південній Кореї є, певне, найуспішнішими в усьому Далекому Сході. Сьогодні в Кореї мешкають 51,25 мільйонів осіб. 13,9 мільйонів корейців є християнами, з них 5,3 мільйона - католики, а інші належать до найрізноманітніших протестантських деномінацій. Отже, 10,34% населення Південної Кореї є католиками.

• МІСІЇ В АФРИЦІ

Християнізація Африки має тривалу історію. Перші християнські общини в Північній Африці з'явилися ще в апостольські часи. Християни Єгипту та інших північноафриканських колоній Римської імперії відіграли вагому роль у житті ранньої Церкви. Однак, у VII столітті Північна Африка була завойована арабами-мусульманами, які перетворили цей регіон в ареал поширення своєї релігії. В Єгипті, Етіопії та Еритреї збереглись давні християнські Церкви, однак, на загал Північна Африка перетворилась у мусульманський регіон. Католицька Церква практично не вела діяльності на континенті впродовж більш, ніж тисячоліття, оскільки мусульмани Північної Африки агресивно ставилися до християн, а з Південною Африкою європейських католиків розділяли географічні і цивілізаційні відстані. Християнська місія в Африці розпочалась аж у ХІХ столітті, до тогож свої місії в цих регіонах одночасно почали католики і протестанти. Католицькі місії в Північній Африці стали можливими завдяки французькій та іспанській колонізації частин цього регіону. Першим католицьким єпископом в Північній Африці став архиєпископ Алжиру кардинал Шарль Лавіжері (Charles Lavigerie, 1825-1892). З ціллю активних місій в Африці, він створив Місійне товариство Африки, яке забезпечило місіонерами численні африканські країни і вело активну благодійну

діяльність на континенті. Католицька Церква від початку африканської місії була переконана, що проповідь християнства в Африці повинні вести африканці, а тому потрібно робити більший наголос на вихованні і навчанні місцевого духовенства, аніж на наповненні Африки європейськими місіонерами. Католицька Церква в Африці невпинно зростає. В 1900 році в Африці мешкало два мільйони католиків. Через сто років (у 2000 році) в Африці було вже 140 мільйонів католиків. У 2009 році в Африці було вже 158 мільйонів католиків. При сучасному населенні Африки (1.225.080.510 чоловік) католиками є 21%.

<< | >>

↑

Источник: Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том третій. - Жовква: Місіонер,2020. - 856 с.. 2020

Еще по теме 3.2. МІСІЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ:

- История религий -