Форми державного правління

Вивчення різних форм державного правління було одним із перших напрямів політичної науки, зокрема в Стародавній Греції. Під формою державного правління розуміється спосіб організації вищої державної влади, тобто структура її органів, порядок їх утворення, розподіл між ними компетенції.

Монархія характеризується зосередженням верховної державної влади в руках одноосібного глави-монарха, спадкоємністю (безстроковіс­тю) цієї влади, а також тим, що вона не є похідною і підзвітною до будь- якої іншої влади, органу або виборців, - окрім Бога.

Різновиди монархій:

Абсолютна характеризується повною владою глави держави та від­сутністю конституційного устрою.

Обмежені, тобто такі, де влада монарха обмежується іншими влад­ними структурами, досить різноманітні. Так, становій притаманна наяв­ність станових представницьких установ і контроль за вищою владою з боку правлячого стану. Дуалістична характеризується дуалізмом влади монарха й парламенту, широкими повноваженнями монарха у виконавчій сфері. Парламентська, або конституційна, характеризується більш-менш розвиненими рисами конституційного устрою, обмеженістю влади монар­ха владою парламенту та виконавчих органів, зведенням функцій монарха лише до представницьких і церемоніальних.

Сьогодні монархії існують у 44 країнах світу, в тому числі в 11 єв­ропейських (Велика Британія, Іспанія, Швеція, Японія, Саудівська Аравія, Таїланд та ін.).

Республіка (лат. res риЬІіка - громадська або загальнонародна спра­ва) - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади вибира­ються виборцями або формуються загальнонаціональними представниць­кими установами на певний термін і підзвітні перед ними. На чолі держави може бути одна особа або колективний орган. Сьогодні більше ніж 140 країн світу є республіками.

Як правило, монархії і республіки розрізняють за критеріями структури та організації влади.

Головними різновидами сучасних республік є президентська, парламентська і змішана. Всі вони побудовані на принципі поділу влади й мають низку спільних рис: вищим законодавчим органом є, як правило, парламент; главою держави є, як правило, президент тощо. Головні відмінності стосуються способу організації виконавчої влади, а саме:

Президентська республіка. Для цієї форми характерне поєднання функцій глави держави та глави виконавчої влади в одних руках - прези­дента і відсутність посади прем’єр-міністра (може бути посада віце- президента). Виконавча влада (кабінет або адміністрація) формується та керується президентом, але парламент здійснює пильний контроль за її діяльністю. Президент також може контролювати дії парламенту, маючи право відкладального вето, але не має права розпуску парламенту. Прези­дент обирається загальнонародними виборами, які, власне, є визначальною політичною подією в країні. Типова модель президентської республіки існує в США.

Парламентська республіка. Тут глава держави (як правило - прези­дент) не має повноважень виконавчої влади й обирається представницьким органом (парламентом).

Змішані форми. У деяких країнах риси президентської і парламент­ської республік поєднуються - це виявляється перш за все у збереженні за президентом функцій вищої виконавчої влади при існуванні посади прем’єр-міністра як її формального глави (Франція, Росія, Україна та ін.). Залежно від того, хто в основному утворює й контролює виконавчу владу - президент або парламент - серед змішаних республік розрізняють президе­нтсько-парламентські або парламентсько-президентські.

Україна, згідно зі ст. 5 Конституції 1996 року, є республікою. Характер роз­поділу повноважень між Президентом, Верховною Радою і Кабінетом Міністрів дозволяє говорити про її змішаний характер. У 2006 році набрали чинності зміни до Конституції, відповідно до яких основні повноваження з формування Кабінету Мі­ністрів переходять від Президента до Верховної Ради, що дозволяє говорити про зміну форми правління в Україні з президентсько-парламентської на парламентсь­ко-президентську республіку.

Існують також інші специфічні форми республік (напр., федеральна система в Швейцарії, конфесіональна система в Лівані тощо). Як окрему форму слід розглядати і радянську (фактично - партократичну) республіку в СРСР. Вона характеризувалась такими ознаками, як відкидання принци­пу поділу влади, формування партійно-державної структури, перетворення органів місцевого самоврядування в органи державної влади, формальна колегіальність керівництва за умов фактичної монополізації влади тощо. Схожа модель народних та народно-демократичних республік використо­вувалась у колишніх соціалістичних країнах і зараз продовжує існувати - з певними особливостями - у Китаї, Північній Кореї, на Кубі.