Державна влада як вища форма політичної влади

ДЕРЖАВНА ВЛАДА - найважливіша форма політичної влади, її концентроване ядро, яка має класовий характер, спирається на спеціальний апарат примусу й наділена монопольним правом видавати закони та інші розпорядження, обов'язкові для всього населення.

Поняття влади державної є значно вужчим від поняття політичної влади.

СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ:

- державна влада виникла пізніше за політичну (яка виникла ще в додержавну добу).

- будь-яка державна влада - завжди політична, хоча не кожна політична влада є владою державною (наприклад, влада партій, рухів, громадських організацій).

- тільки вона володіє монополією на примус, правом видавати закони тощо (та державна влада не обов'язково застосовує примус для виконання її настанов, а може домагатися своїх цілей також іншими засобами - економічними, соціальними, ідеологічними тощо).

- державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу й судову і здійснюється за допомогою спеціального апарату;

- поширюється на всю територію країни;

- функціонує за політико-територіальним принципом: вона не визнає ніяких родових відмінностей, а закріплює населення за певною географічною територією і перетворює його у своїх підданих (монархія) або у своїх громадян (республіка);

- державна влада - суверенна, тобто верховна, самостійна, повна і неподільна в межах державних кордонів та незалежна і рівноправна в зовнішніх зносинах.

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ:

- вироблення стратегії управління державою;

- розробка та прийняття докладних рішень з основних напрямків розвитку держави;

- оперативне управління та регулювання суспільними процесами;

- контроль за найважливішими параметрами стабільності та спрямованості розвитку суспільства.

АКСІОМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - їх сформулював російський політичний мислитель Іван Ільїн (1882-1954):

1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження.

2. Державна влада в межах кожного політичного союзу повинна бути одна. Вона - єдине організоване волевиявлення, яке випливає з єдності права. В кожному політичному союзі державна влада, незважаючи на принцип її поділу, за своєю суттю і метою єдина. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох політичних союзів.

3. Влада має здійснюватися людьми, які відповідають високому етичному й політичному цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. Народ, який принципово заперечує правління кращих, є ганебним натовпом, а демагоги - його провідниками.

4. Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають загальний інтерес. Адже державна влада покликана утверджувати природне право, а воно збігається із загальними інтересами народу і кожного громадянина.

5. Політична програма влади має охоплювати заходи і реформи, які реально можна втілити в життя. Неприпустимо вдаватися до утопічних, нездійсненних програмних накреслень.

6. Державна влада принципово пов 'язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право і зобов’язана відступати від неї тоді, коли цього вимагає національно-духовне буття народу.

Практика політичного життя засвідчує, що ігнорування цих аксіом призводить до кризи державної влади, дестабілізації суспільства, конфліктних ситуацій, які можуть переростати навіть у громадянську війну.

7.4.