Суб'єкти розгляду адміністративної скарги

У загальному розумінні суб'єкт розгляду адміністративної скарги - це будь-який суб'єкт публічної адміністрації, якому у ієрархічній системі органів державної влади, органів місцевого самоврядування належить вищестояще або керівне становище щодо тих суб'єктів, дії, рішення чи бездіяльність яких є предметом адміністративного оскарження.

Так, Конституцією України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Отже, ви­ходячи із приписів Основного Закону України, Кабінет Міністрів України є суб'єктом розгляду адміністративної скарги, поданої щодо решти органів виконавчої влади.

Таким чином, важливо усвідомити, що існування суб'єктів розгляду адміністративної скарги безпосередньо пов'язане із:

• ієрархічним (інстанційним) принципом організації публічної влади в Україні. Фізична особа, юридична особа, яка планує оскаржити дію, рішення чи бездіяльність суб'єкта публічної адміністрації, має право подати скаргу до іншого суб'єкта, який в ієрархії суб'єктів публічної ад­міністрації представляє вищу ланку;

• наділенням суб'єктів публічної адміністрації владними (контролю­ючими) повноваженнями щодо інших суб'єктів. У такому випадку для скаржника не є принциповим дотримання принципу інстанційності; важливо, що існують інші суб'єкти публічної адміністрації, здатні здійс­нити владний вплив на підпорядкованого їм суб'єкта.

Отже, суб'єкт розгляду адміністративної скарги об'єктивно існувати­ме за сукупності таких умов:

• наявність ієрархічної (інстанційної) моделі організації суб'єктів пу­блічної влади;

• наявність вертикального підпорядкування одного суб'єкта публіч­ної адміністрації іншому;

• використання у межах ієрархічної (інстанційної) моделі організації суб'єктів публічної влади жорстких владно-примусових методів публіч­ного управління.

Втім, із таких загальних умов набуття суб’єктом публічної адміністрації повноважень суб’єкта розгляду адміністративної скарги існують винят­ки.

Наприклад, на рішення спеціалізованої вченої ради щодо присуджен­ня (позбавлення) наукових ступенів здобувачі та інші особи можуть пода­ти протягом двох місяців з дня захисту дисертації апеляцію (оскарження рішення) до відповідної спеціалізованої вченої ради або до Міністерства освіти і науки України^[513].

Висновок спеціалізованої вченої ради та інші матеріали щодо розгляду апеляції подаються протягом 10 робочих днів після засідання спеціалі­зованої вченої ради до Міністерства освіти і науки України.

Розгляд апеляцій у спеціалізованих вчених радах здійснюється в уста­новленому Міністерством освіти і науки України порядку.

На рішення Міністерства освіти і науки України, пов’язані з прису­дженням (позбавленням) наукового ступеня, або про відмову у присво­єнні вченого звання старшого наукового співробітника, здобувач може подати апеляцію до Міністерства освіти і науки України не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття.

У разі надходження апеляції Міністерство освіти і науки України утво­рює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України. Члени апеля­ційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атеста- ційною колегією Міністерства освіти і науки України.

Рішення Міністерства освіти і науки України за результатами розгляду апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, суб'єктів розгляду адміністративної скарги доцільно класифікувати на три види:

• «внутрішні» суб'єкти публічної адміністрації - будь-який суб'єкт у межах однієї ієрархії суб'єктів публічної адміністрації, який є вищестоя­щим щодо іншого суб'єкта, дії, рішення або бездіяльність якого оскар­жуються.

Так, рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня (ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам терито­ріальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозді­лів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним мі­ністерством, іншим центральним органом виконавчої влади (ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»);

• «зовнішні» суб'єкти публічної адміністрації - суб'єкти публічної адміністрації, котрі уповноважені здійснювати розгляд адміністратив­ної скарги щодо непідпорядкованого, «стороннього» для них суб'єкта. Характерним прикладом такого виду є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі^[514];

• суб'єкти публічної адміністрації, котрі можуть поєднувати ознаки як першого, так і другого виду; ці суб'єкти публічної адміністрації наді­лені як внутрішніми, так і зовнішніми повноваженнями щодо розгляду адміністративної скарги. Наочним прикладом такого суб'єкта є органи прокуратури.

Так, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосу­ванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та інши­ми центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військо­вими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, неза­лежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадо­вими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст.

Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду (ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»).

Водночас таким внутрішнім суб'єктом у «власній» ієрархії є, наприклад, Генеральний прокурор України щодо прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (ст. 13 Закону України «Про про­куратуру»).

Втім, об'єднує перші два види суб'єктів розгляду адміністративної скарги - «внутрішніх» й «зовнішніх» суб'єктів публічної адміністрації - здатність владно й примусово впливати на волю суб'єктів публічної ад­міністрації, дії, рішення або бездіяльність яких оскаржуються.

13.4.