§ 3. Суб'єкти прийомної сім'ї

Суб'єктами відносин, які виникають у прийомній сім'ї, є при­йомні батьки та прийомні діти.

Прийомні батьки - це подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

До прийомних батьків висуваються вимоги, пов'язані з усіма сторонами їхнього життя та особистими якостями. Основними з них є:

1) дієздатність і вік;

2) працездатність і стан здоров'я;

3) житлові умови;

4) матеріальне забезпечення;

5) моральні якості;

6) громадянство.

Дієздатність і вік. Особи, які є кандидатами у прийомні ба­тьки, мають бути повністю дієздатними. Не можуть бути прийом­ними батьками особи, визнані в установленому порядку недієзда­тними або обмежено дієздатними. Закон не встановлює нижньої межі віку прийомних батьків, а визначає їх вік тільки за критерієм працездатності. Тому з огляду на те, що кандидати у прийомні ба­тьки повинні мати необхідний життєвий досвід та активну життє­ву позицію, усталені духовні цінності, а також певний рівень пси­хічного розвитку для виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, і з огляду на охорону інтересів таких дітей кандида­тами у прийомні батьки мають бути тільки повнолітні особи.

Виходячи з віку батьків, визначається вік дитини, яку мож­на влаштувати у прийомну сім'ю. Відповідно до Положення про

прийомну сім'ю під час улаштування дитини у сім'ю має бути вра­ховано, щоб дитина досягла повноліття до досягнення батьками пенсійного віку. У разі досягнення пенсійного віку одним із бать­ків час перебування дітей визначається за віком молодшого з ба­тьків. На момент досягнення прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти мають вийти із сім'ї. Проте, враховуючи не­передбачені обставини, наприклад якщо дитина була влаштована у прийомну сім'ю, а через певний час виникає потреба влаштувати молодшого брата чи сестру, в окремих випадках прийомна сім'я продовжує функціонування після досягнення батьками пенсійно­го віку, але термін не має перевищувати 5 років.

Працездатність і стан здоров’я. Працездатними за загаль­ним правилом вважаються особи у віці від 16 до 55 (для жінок) або 60 (для чоловіків) років, не визнані інвалідами. Із цього правила закон встановлює винятки для прийомних батьків - ними можуть бути особи, які є інвалідами ІІІ групи.

Не можуть бути прийомними батьками особи, не здатні за станом здоров'я виконувати обов'язки щодо виховання дітей: ін­валіди I і II груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, особи з алкогольною та на­ркотичною залежністю, особи, хворі на СНІД і відкриту форму ту­беркульозу, й особи, які мають психотичні розлади.

Житлові умови. Прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно- гігієнічних і побутових умов. Житло сім'ї має бути безпечним. Жи­тлова площа кандидатів на створення прийомної сім'ї має забез­печувати нормальні умови розвитку та проживання прийомної дитини. Для прийомної дитини має бути забезпечено власний життєвий простір - місце для відпочинку (ліжко), шафа для роз­міщення речей, місце для розвитку залежно від віку (стіл, стілець, місце для іграшок та книжок, місце для ігор). Улаштування в сім'ю прийомної дитини не має погіршувати умови проживання інших членів сім'ї. Не можуть бути прийомними батьками особи, які не мають постійного місця проживання.

Матеріальне забезпечення. Середньомісячний сукупний до­хід сім'ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців, що переду­вали місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї, не

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановле­ний законом для відповідних соціальних і демографічних груп на­селення. Не можуть бути прийомними батьками особи, які не ма­ють постійного заробітку (доходу).

Моральні якості. Із точки зору суспільної моралі не можуть бути прийомними батьками особи, які:

- були позбавлені батьківських прав, якщо ці права не поно­влено;

- були всиновлювачами (опікунами, піклувальниками, при­йомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але всиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припи­нено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними за­собами;

- були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи й статевої недоторканості осо­би, проти громадської безпеки, громадського порядку та мораль­ності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені ст. 148, 150, 150¹, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 КК України, або ма­ють непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Громадянство. Під час визначення кандидатур прийомних батьків перевага надається громадянам України. Не можуть бути прийомними батьками особи без громадянства.

Обов'язковою умовою створення прийомної сім'ї є прохо­дження прийомними батьками курсу підготовки для кандидатів на створення прийомних сімей, проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Голо­вне завдання навчання - підготувати батьків до виконання нових соціальних ролей - вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування.

Окрім попередньої підготовки потенційних кандидатів на створення прийомних сімей, передбачено проведення періодичних навчань для батьків, які вже виховують прийомних дітей, з метою підвищення їхнього виховного потенціалу.

Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які передаються на виховання, погоджуються з органами опіки та піклування.

Для ухвалення рішення про створення прийомної сім'ї вимоги висуваються не лише до осіб, які висловлюють бажання взяти на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, а і до чле­нів їхніх родин.

Прийомні діти - це діти-сироти й діти, позбавлені батьківсь­кого піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї.

Чинне законодавство не містить жодних істотних обмежень щодо віку дитини, яка передається до прийомної сім’ї. Головними орієнтирами є, по-перше, вік прийомних батьків, а по-друге, необ­хідність дотримуватися мінімальної різниці у віці між прийомни­ми батьками та прийомними дітьми. Хоча це положення законо­давчо стосується усиновлення, доцільно притримуватися мініма­льної різниці в 15 років.

Не містить закон також жодних обмежень щодо стану здо­ров’я прийомних дітей. Водночас співробітники органу опіки та піклування зобов'язані попередити прийомних батьків про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажа­ють узяти на виховання та спільне проживання, надавши відпові­дну довідку. Особливо виділяються у п. 2 Положення про прийом­ну сім'ю випадки передання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією. Такі діти можуть улаштовуватися для виховання та спільного прожи­вання у прийомну сім'ю за наявності відповідних висновків орга­нів опіки та піклування й закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати 2 осіб.

Закон вимагає наявності згоди дитини на передання її до прийомної сім'ї. Мінімальний вік, із досягненням якого він пов'я­зує настання такого ступеня зрілості дитини, коли думка остан­ньої має правове значення, не встановлюється, тому він визнача­ється для кожної дитини окремо залежно від її фізичного, психіч­ного та розумового розвитку.

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування особа закладу, в якому перебуває дитина, котра, як правило, має педагогічну чи психологічну освіту. Крім того, закон вимагає при­сутності прийомних батьків і представника органу опіки та піклу­вання. Думка дитини має бути оформлена довідкою.

Відповідно до п. 2 Положення про прийомну сім'ю прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення ними 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах I—IV рівня акредитації - до його закін­чення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Таким чи­ном, прийомні діти можуть перебувати у прийомній сім'ї до досяг­нення ними 23 років.

Згідно із законом України «Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавле­них батьківського піклування» до прийомної сім'ї влаштовуються діти із державних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених ба­тьківського піклування, а саме із дитячих будинків, будинків дити­ни, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, лікарень і притулків для дітей.

Рішення про утворення прийомної сім'ї ухвалюється район­ною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрація­ми, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення). Орган, який ухвалив рішення про утворення прийомної сім'ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавст­ва. На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийо­мними батьками та органом, який ухвалив рішення про її утво­рення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання.