§ 7. Суб'єкти дитячого будинку сімейного типу

Стаття 256⁶ СК України вказує на те, що батьками- вихователями можуть бути дві категорії осіб: 1) подружжя, тобто особи, які перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі;

2) окрема особа, що не перебуває у шлюбі.

До батьків-вихователів висуваються певні вимоги, пов'язані з усіма сторонами їхнього життя та особистими якостями. Головни­ми з них є такі:

1) дієздатність та вік;

2) працездатність і стан здоров'я;

3) матеріальне забезпечення;

4) громадянство;

5) моральні якості.

Дієздатність та вік. Особи, які є кандидатами у батьки- вихователі, мають бути повністю дієздатними та повнолітніми. Не можуть бути батьками-вихователями особи, визнані в установле­ному порядку недієздатними або обмежено дієздатними.

Виходячи з віку батьків-вихователів, визначається вік дити­ни, яку можна влаштувати до дитячого будинку сімейного типу. Відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу під час улаштування дитини у сім'ю має бути враховано, щоб ди­тина досягла повноліття до досягнення батьками-вихователями пенсійного віку. У разі досягнення пенсійного віку одним із бать- ків-вихователів час перебування вихованців у дитячому будинку сімейного типу визначається за віком молодшого з батьків. На мо­мент досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі ви­хованці мають вийти із дитячого будинку сімейного типу.

Працездатність і стан здоров’я. За загальним правилом батьки-вихователі мають бути повністю працездатними особами. Із цього правила закон встановлює виняток: батьками-виховате­лями можуть бути особи, які є інвалідами ІІІ групи.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, нездатні за станом здоров'я виконувати обов'язки щодо виховання дітей:

- інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду;

- особи, які перебувають на обліку або на лікуванні у психо­неврологічному чи наркологічному диспансері;

- особи, які страждають на хвороби, перелік яких затвер­джено МОЗ щодо осіб, які не можуть бути всиновлювачами.

Матеріальне забезпечення. Середньомісячний сукупний до­хід сім'ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців, що переду­вали місяцю звернення із заявою про створення дитячого будинку сімейного типу, не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і де­мографічних груп населення. Не можуть бути батьками- вихователями особи, які не мають постійного заробітку (доходу) та постійного місця проживання.

Громадянство. Під час визначення кандидатур батьків- вихователів перевага надається громадянам України. Не можуть бути батьками-вихователями особи без громадянства.

Моральні якості. Із точки зору суспільної моралі не можуть бути прийомними батьками:

- особи, які зловживають спиртними напоями або наркоти­чними засобами;

- особи, в яких офіційно були зареєстровані асоціальні про­яви, схильність до насильства;

- особи, які не пройшли курс підготовки потенційних кан­дидатів у батьки-вихователі;

- особи, які були всиновлювачами, опікунами, піклувальни­ками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дити­ни, але всиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;

- особи, які були засуджені за злочини проти життя та здо­ров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недотор­каності особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передба­чені ст. 148, 150, 150¹, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 КК України, або які мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Обов'язковою умовою створення дитячого будинку сімейно­го типу є проходження батьками-вихователями курсу підготовки для кандидатів на створення дитячого будинку сімейного типу, проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Для ухвалення рішення про створення дитячого будинку сі­мейного типу вимоги висуваються не лише до осіб, які висловлю­ють бажання взяти на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, а і до членів їхньої родини. Не можуть бути батьками- вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ура­ження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу або психотичні роз­лади, в яких були офіційно зареєстровані асоціальні прояви чи схильність до насильства.

До дитячого будинку сімейного типу можуть передаватися діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Відпо­відно до п. 11 Положення про дитячий будинок сімейного типу до дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винят­ком випадків, коли за медичними показниками або з інших при­чин вони не можуть виховуватися разом.

Чинне законодавство не містить жодних істотних обмежень щодо віку дитини, яка передається до дитячого будинку сімейного типу. Основними орієнтирами є, по-перше, вік батьків-виховате- лів, а по-друге, необхідність дотримуватися мінімальної різниці у віці між батьками-вихователями та вихованцями.

Не містить закон також жодних обмежень щодо стану здо­ров’я дітей, які передаються до дитячого будинку сімейного типу. Разом із тим, співробітники органу опіки та піклування зобов’я­зані попередити батьків-вихователів про стан здоров’я, рівень фі­зичного та розумового розвитку дітей, які передаються на вихо­вання та спільне проживання.

Закон вимагає наявності згоди дитини на передання її до ди­тячого будинку сімейного типу, не встановлюючи мінімального віку, з досягненням якого пов’язується настання такого ступеня зрілості дитини, коли думка останньої має правове значення. Цей вік установлюється для кожної дитини окремо залежно від її фізи­чного, психічного та розумового розвитку. Тому думка дитини щодо передання її до дитячого будинку сімейного типу має бути вислухана з того моменту, тільки-но вона зможе її висловити, ус­відомлюючи наслідки передання її до дитячого будинку сімейного типу. Із метою об’єктивної оцінки рівня розвитку дитини під час висловлення нею своєї думки має бути присутнім працівник за­кладу, де перебуває дитина, який має педагогічну чи психологічну освіту. Крім того, закон вимагає присутності батьків-вихователів та представника органу опіки та піклування.