§ 5. Суб'єкти шлюбного договору. Порядок укладення шлюбного договору

За ст. 92 СК України шлюбний договір можна укладати як до реєстрації шлюбу (тоді він укладається особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу), так і під час реєстрації шлюбу, а також після неї.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі й нотарі­ально посвідчується.

Для посвідчення шлюбного договору громадяни зобов'язані звернутися до нотаріуса.

Посвідчувати шлюбний договір можуть як державні, так і при­ватні нотаріуси, а також консульські установи України (ст. 34, 38 закону України «Про нотаріат» 1993 р.). Стаття 94 СК України не визначає наслідків недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору. У цій ситуації підлягатиме субсидіарному застосуванню ст. 220 ЦК України.

Укладення шлюбного договору є можливим і під час перебу­вання у шлюбі, а тому можуть стати необхідними встановлення та зміна правового статусу майна, набутого у період з реєстрації шлюбу до посвідчення шлюбного договору (ч. 1 ст. 92 СК України).

Договір має бути підписаний особами, які його уклали. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті шлюбного договору засвідчується нотаріусом із зазначенням при­чин, через які текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, як­що його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Така згода може бути безпосередньо висловлена нотаріусу, коли батьки чи піклувальник особисто з'являться до нього. У цьому разі нотаріа­льно посвідчена згода батьків не вимагається, натомість нотаріус, який посвідчує правочин, установлює особу батьків (усиновлюва- чів) або піклувальника, перевіряє справжність їх підпису, про що робить відмітку на згоді й указує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ, який посвід­чує особу, та його повноваження як законного представника.

Якщо предметом шлюбного договору, що укладається непов­нолітньою особою, яка не має повного обсягу дієздатності, є транспортні засоби або нерухоме майно, то для укладення догово­ру (крім згоди батьків дитини) потрібен також дозвіл органу опі­ки та піклування.

Відповідно до ст. 238 ЦК не допускається укладення через представника правочину, який за своїм характером може бути укладений лише особисто. Це стосується і шлюбного договору як правочину майнового характеру, нерозривно пов'язаного з особою його учасника.

Якщо ж особи, які укладають шлюбний договір, уже одружені, дозволу батьків, усиновлювачів чи піклувальника не потрібно, оскільки неповнолітні, які укладають шлюб, згідно з ч. 2 ст. 34 ЦК України набувають цивільної дієздатності в повному обсязі з мо­менту його реєстрації.

Якщо особи проживають однією сім’єю, але не перебува­ють у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, то шлюбний договір між ними не може бути укладено, тому що він пов’язаний із реєстрацією шлюбу.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

Таким чином, шлюбний договір подружжя вважається укла­деним і набирає чинності одночасно, тоді як шлюбний договір на­речених вважається укладеним з моменту його нотаріального по­свідчення, а набирає чинності у день реєстрації шлюбу, тобто сто­совно шлюбного договору укладення договору та набрання дого­вором чинності можуть не збігатися.

Строк дії шлюбного договору може визначатися: а) безпосе­редньо сторонами в договорі; б) за правилами, встановленими в законі, якщо сторони це питання спеціально в договорі не обумо­вили. Оскільки строк дії не є істотною умовою шлюбного догово­ру, його невизначення сторонами не впливає на долю договору, а отже, шлюбний договір вважається укладеним і без визначення в ньому строку його дії.

У шлюбному договорі може бути і не передбачено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Якщо в шлюбному договорі не передбачено загальний термін його дії, він діє до відмови подружжя від шлюбного догово­ру, до його розірвання або визнання його недійсним (ст. 100, 101, 103 СК України). Якщо в шлюбному договорі встановлено загаль­ний строк його дії, він діє протягом передбаченого в ньому строку. Подружжя може продовжити строк дії шлюбного договору. Такий договір, як випливає зі ст. 94 СК України, нотаріально посвідчується. Подружжя також може відмовитися від шлюбного договору або його розірвати (ст. 101, 102 СК України)^[CXX].

Водночас сторони мають право визначити строк дії договору в цілому або лише його окремих частин (окремих прав та обов’язків). Так, вони можуть передбачити, що шлюбний договір буде чинним протягом перших 5 років після реєстрації шлюбу. Сплив указаного строку свідчитиме про припинення дії договору. Після цього щодо подружжя автоматично відновлюється дія норм чинного законо­давства, тоді як договірний режим припиняється. Сторони можуть передбачити у шлюбному договорі строк тривалості окремих майнових прав та обов’язків (наприклад, аліментних відносин по­дружжя, батьків та дітей).

За бажанням сторін шлюбний договір, укладений до реєст­рації шлюбу, може набрати чинності не з моменту реєстрації шлюбу, а пізніше - з моменту, визначеного сторонами.

Шлюбний договір, укладений у період шлюбу, за бажанням сторін може розповсюджувати свою дію на відносини, що виникли з моменту реєстрації шлюбу й до його укладення. У зв’язку з цим можливе укладення шлюбного договору як на майбутнє, так і на минуле. Такі домовленості відповідають нормі ч. 3 ст. 631 ЦК України, в якій з цього приводу зазначено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладення. Таким чином, сторони мають право змінити правовий режим майна, набутого ними до шлюбу, та вправі визначити режим майна, що було придбане після реєстрації шлюбу, але до початку дії шлюбного договору.

Указане свідчить про те, що початок дії шлюбного договору може пов’язуватись не лише з реєстрацією шлюбу або його нота­ріальним посвідченням, а і з іншими обставинами, визначеними сторонами: настанням певного терміну або певної життєвої обста­вини, спливом часу тощо.