Система органів виконавчої влади

Перелік суб'єктів публічної адміністрації доволі значний й здатний «охопити» якщо не всі, то переважну кількість суспільних відносин. Відрізняє суб'єктів публічної адміністрації обсяг та зміст публічних по­вноважень, що здійснюються ними щодо інших учасників суспільства.

Безперечно, основним суб'єктом публічної адміністрації, котрий без­посередньо уповноважений на виконання приписів законодавства, є орган виконавчої влади. Саме виконання цих приписів і є основним завданням функціонування органів виконавчої влади.

До системи органів виконавчої влади належать:

1) Кабінет Міністрів України¹;

2) центральні органи виконавчої влади:

• міністерства (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»^{[183] [184]; Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконав­чої влади»[185]):}

- Міністерство аграрної політики та продовольства України;

- Міністерство внутрішніх справ України;

- Міністерство доходів і зборів України;

- Міністерство екології та природних ресурсів України;

- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

- Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

- Міністерство закордонних справ України;

- Міністерство інфраструктури України;

- Міністерство культури України;

- Міністерство молоді та спорту України;

- Міністерство оборони України;

- Міністерство освіти і науки України;

- Міністерство охорони здоров'я України;

- Міністерство промислової політики України;

- Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-кому­нального господарства України;

- Міністерство соціальної політики України;

- Міністерство фінансів України;

- Міністерство юстиції України;

•центральні органи виконавчої влади - служби, агентства, інспекції.

Наприклад, Державна авіаційна служба України, Державне агентство автомобільних доріг України, Державна архітектурно-будівельна інспек­ція України^[186] (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»);

•центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:

Антимонопольний комітет України, Державний комітет телебачення і ра­діомовлення України, Фонд державного майна України, Адміністрація Дер­жавної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Націо­нальне агентство України з питань державної служби (ст. 24 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»);

• центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямову­ється і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України - наприклад, через Міністра аграрної політики та продовольства України:

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресур­сів України, Державне агентство рибного господарства України, Державна інспекція сільського господарства України¹;

3) місцеві органи виконавчої влади:

• місцеві державні адміністрації:

обласні, районні місцеві державні адміністрації, місцеві державні ад­міністрації міст Києва та Севастополя (ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»);

• територіальні органи центрального органу виконавчої влади, які структурно не належать до місцевих державних адміністрацій.

Наприклад, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі^{[187] [188]; головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, мі­стах Києві та Севастополі[189]; обласне управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не співпадати з адміністративно-територіаль­ним поділом України (ст.}

Описана вище система органів виконавчої влади була побудова­на за принципом інстанційності, завдяки якому визначається роль і місце кожного органу виконавчої влади у загальній ієрархічній сис­темі, вид, зміст та обсяг повноважень, взаємозв'язків одного органу з іншими.

Принцип територіальності може бути використано для утворення системи місцевих органів виконавчої влади. Така система формується «по горизонталі», й зазначений принцип взагалі не використовується для формування вищого й центральних органів виконавчої влади, що утворюють «вертикальну систему».

Використання принципу територіальності для утворення системи місцевих органів виконавчої влади відбувається під час створення міс­цевих органів виконавчої влади з урахуванням умовного поділу дер­жави на певні території - адміністративно-територіальні одиниці. Від­повідно місцеві органи виконавчої влади, як правило, утворюються у кожній адміністративно-територіальній одиниці.

Така «горизонтальна» побудова системи місцевих органів виконавчої влади за територіальним принципом не лише упорядковує сукупність цих органів, систематизує їх, а й однозначно розділяє сфери впливу (поширеність), сфери здійснення повноважень місцевих органів вико­навчої влади.

Нарешті, принцип предметної компетенції використовується для утворення конкретних видів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних представництв, структурних одиниць (груп, секторів, відділів, управлінь, департаментів тощо).

Так, за предметною компетенцією в Україні створюються:

• міністерства;

• служби, агентства, інспекції;

• структурні підрозділи обласної, Київської та Севастопольської місь­кої держадміністрацій.

Крім можливого поділу органів виконавчої влади на конкретні види, за допомогою принципу предметної компетенції чітко визначаються вид діяльності, предмет відання кожного органу; всередині системи центральних органів виконавчої влади, системи місцевих органів вико­навчої влади визначається і розмежовується суспільно-державна ком­петенція кожного із них.

6.1.2.