Функції і структура державної влади. Принцип поділу влади

Відповідно до свого призначення держава виконує певні функції - внутрішні та зовнішні. Внутрішні функції держави: законодавча; право­охоронна; організаторська (створення й дотримання певного порядку в суспільстві, налагоджування господарських, транспортних й інших зв’язків, мобілізація населення і матеріальних засобів на здійснення гро­мадських справ); політична (забезпечення домінуючого становища, геге­монії верств, які є носіями суспільної влади на цей час); економічна (фор­мування бюджету, економічне керування або регулювання); фіскальна (оподаткування, від лат.

Державна влада, зберігаючи свою єдність і неподільність, для вико­нання покладених на неї функцій розподіляється між органами держави. Влада держави не належить цілком жодному державному органові, вона дорівнює сумі повноважень усіх її органів. Відповідно до трьох головних завдань держави: встановлювати правові норми та імперативи, втілювати в життя встановлений порядок як належний шляхом застосування права, здійснювати керування на основі встановленого правового порядку, - існує три головних гілки державної влади: законодавча, судова, виконавча.

Повноваження різних гілок влади можуть належати одному органу (напр., в абсолютних монархіях) або здійснюватись різними органами вла­ди. Слід підкреслити, що сучасне розуміння принципу поділу влади під­креслює в першу чергу не стільки функціональний розподіл повноважень між органами влади, скільки механізм гарантій прав і свобод особистості, запобігання монополізму та абсолютизму влади. Він уключає дві сторони:

1) відокремлення виконавчої влади від законодавчої і незалежність судової влади;

2) створення системи стримувань та противаг між гілками влади (принцип «checks and balances»).

Законодавчим органом у сучасних державах, як правило, є парла­мент, тобто вищий орган народного представництва, який передусім за­ймається розробленням державних законів.

Вищі органи виконавчої влади можуть бути представлені або пре­зидентом та його адміністрацією, або кабінетом міністрів на чолі з прем’єр-міністром. Це вищі органи державного управління, які зайняті розробленням основних напрямів політики держави і їх здійсненням. Їм підпорядковуються органи підтримання правопорядку (поліція, внутрішні війська, установи позбавлення волі); органи державної безпеки; армія; ор­гани господарського керівництва та економічного регулювання; органи розвитку культури, освіти; органи екологічної безпеки й ін.

Органи судової влади можуть становити єдину систему або поді­лятись на різні види судів: органи конституційного нагляду; органи загаль­ного судочинства; органи арбітражу (господарські суди), апеляційні суди тощо.

Особливі різновиди державної влади можуть становити контрольні органи та органи прокурорського нагляду.

Єдність державної влади підкреслюється посадою глави держави, яка є верховним органом відносно всіх гілок влади. Це уособлення й сим­вол єдності держави, гарант цілісності політично об’єднаної спільноти, чинник гармонійної та ефективної взаємодії гілок державної влади між собою.

Слід мати на увазі, що державна влада розподіляється як «горизон­тально» (за функціями різних вищих органів влади), так і «вертикально» (між вищими та місцевими органами державної влади). Крім того, верти­кальний поділ державної влади доповнюється поділом між державною владою й місцевим самоврядуванням.