§ 5. Система органів державної влади України

Державна влада є однією з визначальних ознак держави як специфічної форми організації суспільства. Державна влада - це реальна здатність державних органів, які сформовані, організовані і функціонують на основі демократичних принципів, реалізовувати функції і завдання держави.

Виокремлюють такі структурні елементи державної влади: суб’єкт влади; об'єкт влади; самі владні відносини. Важливе значення також мають форми, методи та способи державно-владної діяльності; конституційно-правові норми, що її регламентують; система державних інституцій, що здійснюють владний вплив, забезпечують реальне управління в процесі розгортання державно-владних відносин. Сукупність усіх елементів, за допомогою яких влада втілюється в життя, має назву «механізм реалізації державної влади».

Орган держави (державний орган) - це відносно самостійна, організаційно та структурно відокремлена частина державного механізму, утворена відповідно до Конституції та законів України, наділена державно- владними повноваженнями, а також правовими та матеріальними ресурсами, необхідними для здійснення завдань і функцій держави.

Основними ознаками органу державної влади в Україні є: усі державні органи влади прямо чи опосередковано наділяються владою народом; лише ці органи наділено державно-владними повноваженнями, які забезпечують належне виконання ними функцій та завдань української держави; за державними органами закріплено право видавати нормативно-правові акти загальнообов’язкового характеру; реалізація державними органами своїх державно-владних повноважень забезпечується як відповідними матеріальними та фінансовими ресурсами, так і монополією на застосування державного примусу.

За функціональним призначенням органи державної влади поділяються на: єдиний орган законодавчої влади - Верховну Раду України; органи виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади; Конституційний Суд України; органи системи судоустрою. За способом утворення державні органи поділяються на ті, які обираються безпосередньо народом - органи первинного представництва (Верховна Рада України, Президент України), і ті, які формуються спільно чи окремо органами первинного представництва - органи вторинного представництва (Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, органи системи судоустрою). За територією поширення державно-владних повноважень органи державної влади поділяються на загальнодержавні та місцеві. За характером компетенції виокремлюють органи загальної та органи спеціальної компетенції.

Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Парламент (або легіслатура) — вищий загальнонаціональний представницький орган державної влади, правомочний виконувати на основі конституційних приписів законодавчу, установчу та контрольну функції.

Характеристика Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади означає, що усі інші органи державної влади в Україні позбавлені права здійснювати функцію законотворення. Другою істотною ознакою Верховної Ради України є те, що це загальнонаціональний представницький орган влади, який представляє інтереси всього українського народу. Наступною ознакою Верховної Ради України є колегіальність, оскільки Конституцією України визначено її склад - 450 народних депутатів, а також те, що рішення Верховної Ради України приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Виборність Верховної Ради України означає, що орган формується шляхом виборів народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного та прямого виборчого права таємним голосуванням. Виходячи з цього, варто виділити ще одну ознаку парламенту - постійність: депутати здійснюють свою діяльність на постійній основі.

Розглянемо питання про склад, структуру, функції Верховної Ради України.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Відповідно до діючого законодавства, формування чисельного складу Верховної Ради України здійснюються на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від партій.

Конституція України закріплює загальну структуру Верховної Ради у вигляді однопалатного парламенту. Склад Верховної Ради України на сьогодні складають: комітети Верховної Ради, Рахункова палата Верховної Ради, інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та низка інших інститутів, зокрема, інститут найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради та для здійснення процедури складання присяги народними депутатами; інститут представника Президента України у Верховній Раді та інших. Інфраструктуру Верховної Ради України складають: видавництво, парламентська бібліотека, Інститут законодавства, друковані органи - журнал «Віче», газета «Голос України» та ін.

Відповідно до чинної Конституції України (ст. 88) Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради, Першого заступника і заступника Голови та відкликає їх з цих посад.

Пріоритетними функціями Верховної Ради України є: законодавча; представницька; установча (номінаційна); функція парламентського контролю; бюджетно-фінансова; зовнішньополітична.

Основними з організаційних форм роботи Верховної Ради України є сесії і пленарні засідання.

Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові і позачергові.

Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Верховна Рада нового скликання збирається на першу сесію у залі засідань Верховної Ради не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Позачергові сесії Верховної Ради України:

- скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, не пізніш як у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання;

- у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається на позачергову сесію не пізніш як у дводенний строк без скликання і працює до скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто загальні засідання; засідання її органів (комітетів) тощо. Засідання Верховної Ради відбуваються, як правило, відкрито. Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю голосів депутатів від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Основні функції і повноваження Президента України визначаються Конституцією України. За Конституцією України, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина. Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. ст. 102, 106 Конституції).

Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років.

Розрізняють кілька видів президентських виборів. Відповідно до Виборчого кодексу України вони можуть бути черговими, позачерговими та повторними (ст 76. Виборчого кодексу України).

Органи виконавчої влади в Україні - покликані розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління відповідними сферами суспільного життя.

Систему органів виконавчої влади в Україні складають:

1) Кабінет Міністрів України;

2) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (служби, агентства, інспекції, комісії, бюро), а також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

3) Місцеві органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації, територіальні органи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади).

Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, який очолює систему органів виконавчої влади, є Урядом України, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства та інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України (ст.113 Конституції України).

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» у ст. 20 визначає компетенцію Уряду України щодо покладених на нього завдань у таких сферах: економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці; соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини; зовнішньої політики; національної безпеки і обороноздатності; вдосконалення державного управління та державної служби тощо. У названих сферах державного життя Уряд України формує та реалізує цілісну державну політику.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міністри. Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Персональний склад Кабінету Міністрів України (кількість і перелік посад) новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра одночасно з призначенням персонального складу Уряду. Керує роботою Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністр України, який спрямовує діяльність Уряду на забезпечення здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та здійснення інших функцій і повноважень, покладених Конституцією та законами України, актами Президента України на Уряд.

Члени Кабінету Міністрів України мають особливий конституційно- правовий статус. Їх посади належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України особа, яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, або особа, яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Кабінет Міністрів здійснює свою діяльність на основі та на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, яка розробляється на підставі узгоджених політичних позицій та програмних завдань коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді та пропозицій членів Кабінету Міністрів.

Кабінет Міністрів України припиняє свої повноваження у зв'язку з обранням нового складу Верховної Ради України або відставкою.

Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Особливість їх правового статусу полягає у тому, що вони є головними управлінськими структурами у різних сегментах виконавчої влади (ст. 7 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

а) міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики (ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»). ^[24]

б) наступною складовою центральної ланки системи органів виконавчої влади в Україні є інші центральні органи виконавчої влади України ('служби, агентства, інспекції, комісії, бюро), діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством (ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»). Утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики шляхом надання адміністративних послуг, здійснення державного нагляду (контролю), управління об’єктами державної власності та ін.

в) центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом є: Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України або утворені відповідно до закону (ст. 24 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

Важливу роль у системі органів виконавчої влади відіграють місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі. В межах своїх повноважень вони здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).^[25]

В межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; взаємодію з органами місцевого самоврядування та ін.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України. Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Повноваження місцевих державних адміністрацій поширюються на всі основні галузі суспільного життя на місцях: галузь соціально-економічного розвитку; галузь бюджету та фінансів; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; галузь містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; галузь науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім’ї та молоді; галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення; галузь оборонної роботи та ін. (ст. 17-27 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»)

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України (ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України»). 26

До повноважень Конституційний Суд України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

4) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

5) надання за зверненням Верховної Ради України висновку:

- щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

- щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 (яка закріплює, що Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України) і 158 Конституції України (яка закріплює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту);

- про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

6) вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України;

7) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Відповідно до Конституції України (ст. 148) і Закону України «Про Конституційний Суд України» (ст. 9) склад Конституційного Суду України становить 18 суддів. Конституційний Суд України формується Президентом

²⁶ Про Конституційний Суд України : Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#Text

України, Верховною Радою України та з’їздом суддів України. Кожен з них призначає по шість суддів.

Вони призначаються строком на дев ’ять років без права бути призначеним повторно. Строк повноважень Конституційного Суду України необмежений.

З огляду на високий правовий статус Конституційного Суду України до його суддів встановлено особливі вимоги. Так, суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, високі моральні якості, є правником із визнаним рівнем компетентності.

Організаційна структура Конституційний Суд України включає: Велику палату, два сенати та шість колегій. Голова очолює Конституційний Суд України та організовує його діяльність. До Великої палати входять всі судді Конституційного Суду України. До складу сенатів входять по дев’ять суддів Конституційного Суду України. Персональний склад Першого та Другого сенатів визначається шляхом жеребкування. Голова Суду входить до складу Першого сенату й головує на його засіданнях. Заступник Голови Суду входить до складу Другого сенату й головує на його засіданнях. У межах сенатів Конституційного Суду утворюються шість колегій суддів Конституційного Суду - по три колегії суддів Конституційного Суду в межах кожного сенату. Колегії суддів Конституційного Суду утворюються також шляхом жеребкування.

Представницькі, організаційні, розпорядчі функції здійснюють Голова Конституційний Суд України, заступник Голови Конституційний Суд України, секретарі колегій (ст. 32 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються в разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею 65-річного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.

У системі поділу державної влади однією з її гілок є судова влада - це самостійна і незалежна гілка державної влади, утворена для вирішення на основі закону шляхом здійснення правосуддя відповідними органами соціальних конфліктів, захисту прав громадян, встановлення юридичних фактів.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства в Україні є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист та ін.

Суди України утворюють відповідну систему, яка будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»^[26] систему судоустрою в Україні складають:

1) місцеві (окружні) суди - суди першої інстанції;

2) апеляційні суди - суди другої інстанції;

3) Верховний Суд - найвищий суд в системі судоустрою (суд третьої інстанції).

Для розгляду окремих категорій справ в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2) Вищий антикорупційний суд.

Суди утворюються і ліквідуються законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Місцеві суди поділяються на загальні, господарські та адміністративні.

Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах). Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Місцеві суди є судами першої інстанції. Вони складаються з суддів місцевого суду.

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд:

- здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

- здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

- надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;

- надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

- звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

- забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

- забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.

У складі Верховного Суду діють: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд.

До складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше двохсот.

Вищі спеціалізовані суди діють як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Так, Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси; справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами тощо.

Вищий антикорупційний суд - вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України. Його завданням є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад і процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства й держави від корупційних і пов’язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках,

передбачених законом, у порядку цивільного судочинства (ст. 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).

Вищий антикорупційний суд:

здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства;

аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних та інших провадженнях, віднесених до його підсудності, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті (ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).^[27]

Головною особою у правосудді є суддя, який виконуючи свої функції, виступає носієм судової влади. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та вказаного Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Він не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Відповідно до національного законодавства на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший 30 та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Не може бути призначений суддею громадянин, який: визнаний судом обмежено дієздатним або недієздатним; має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій зі здійснення правосуддя; має незняту чи непогашену судимість.

Добір кандидатів для призначення на посаду судді здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Вона ж вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді.

Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:

- вносить подання про призначення судді на посаду;

- ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;

- розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

- ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

- надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;

- ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

- вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;

- ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;

- здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Вища рада правосуддя складається з 21 члена, з яких 10 - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, 2 - призначає Президент України, 2 - обирає Верховна Рада України, 2 - обирає з'їзд адвокатів України, 2 - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, 2 - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.

Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.

Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності.

Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше 15 її членів, серед яких більшість становлять судді.

Прокуратура України — це єдина система, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. ^[28]

На прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

Систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.

Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має двох перших заступників та заступників, а також заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція.

В Офісі Генерального прокурора утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями, а також представництво у межах своєї компетенції інтересів держави у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визначених ним і Генеральним прокурором осіб.