<<
>>

О.ТОФФЛЕР ПРО МАЙБУТНЄ ПРАЦІ

Одним із найреалістичніших мислителів, який ретельно дослідив це питання, є американський соціолог і публіцист, автор одного з варіантів постіндустрі- ального суспільства Олвін Тоффлер (н.

1928р.). За думкою О.Тоффлера, тради­ційні уявлення про працю та її організацію, що виходять з теорії А.Сміта і К.Мар­кса, застаріли. Телекомунікації, біотехнології, програмування, інформатика й електроніка поступово змінюють форми дегуманізованої праці, становище ро­бітника в системі виробництва, його функції. Рутинна, монотонна, часткова робота сьогодні є неефективною формою праці. Під час третьої хвилі, пише О.Тоффлер, йдеться переважно про участь робітника у прийнятті рішень, збіль­шення виробництва за рахунок універсалізації працівника, про рухомий графік роботи замість жорсткого, можливість вибору, заохочення творчості тощо. Хам­ство в процесі роботи, підкреслює соціолог, уже не приносить прибутку, воно є непродуктивним. Потогінна система також не виправдала себе. Ефективність виробництва досягається тим, що всі працюючі беруться до справи більш уміло і вдумливо.

Нове суспільство потребує змін не лише в організації виробництва, але й ос­віти, культури, виховання. Робітник, зазначає О.Тоффлер, на цій стадії розвит­ку індустріалізму перестає бути додатком машини й постає як творча індивіду­альність. Він володіє професійним знанням й навичками, сприймає зміни, що постійно відбуваються у виробництві, творчо ставиться до справи в нестандар­тних ситуаціях. Індустріальне суспільство не знає масовізованого робітника ста­рого типу з властивими йому цінностями солідарності, єдності, об’єднання зу­силь, зрівнялівки тощо. На зміну йому прийшов робітник-творець, дослідник, винахідник, освічений індивідуаліст. У свою чергу це зумовлює зміну соціаль­них стосунків та вигляду соціуму.

Коріння безробіття О.Тоффлер вбачає у структурних змінах виробниц­тва, тенденціях розвитку міжнародної торгівлі, постійній зміні роботи, дер­жавній політиці тощо.

До кожного джерела безробіття, радить філософ, тре­ба ставитися диференційовано. Головний засіб його ліквідації - перенавчан­ня. Безробіття треба викорінювати насамперед освітою, опануванням нових професій. Це надзвичайно складний і фінансоємний процес. «Ми не знаємо, - пише О.Тоффлер, - як правильно здійснити його, і, мабуть, він буде над­звичайно коштовним. Проте це буде значно дешевше, аніж просто викидати людей на вулицю й субсидувати їх під час постійної відсутності у них робо­ти» {Новая технократическая волна на Западе. - M., 1986. - С.264). О.Тоф­флер скрупульозно аналізує принципи нової індустріальної політики, пла­нування економічних процесів, першочергові й стратегічні кроки соціально- економічної реформи західного суспільства. Він закликає до заохочення на­уково-дослідних робіт у сфері управління, пошуку оптимальних шляхів і форм переходу суспільства до якісно нового стану індустріалізму. Вчений не за­перечує необхідності підвищення науково-технічного потенціалу виробниц­тва, проте найефективніший засіб його інтенсифікації він вбачає у форму­ванні нового ставлення до людини. Підприємці мають «поводитись зі свої­ми службовцями, як з особистостями. Вони мають індивідуалізувати свою продукцію і процес розподілу. Вони мають перейти до більш мобільної струк­тури, до більшої участі з боку службовців. Для виживання знадобиться ба­гато чого, а не лише роботи», - доходить висновку О.Тоффлер. Поглиблен­ня змісту та характеру праці приведе до радикальної зміни системи суспіль­них відносин. Поступово складатиметься якісно нова структура суспільства, основу якого становитиме інформація.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме О.ТОФФЛЕР ПРО МАЙБУТНЄ ПРАЦІ:

  1. Людина самовиявляється в діях, особливо у діях вчинкових, які починаються з постановки цілі і шляхом розкриття в практичній дії реального змісту цілі досягають, реалізують її. Найбільш чітко постановка і досягнення цілі розкриваються у трудовій діяльності через процес праці, ціль праці та її продукт.
  2. Психологія праці
  3. Процес, ціль і продукт праці.
  4. Трансформація уявлень про предмет психології. Історичне формування предмета психології: від вчення про душу до науки про психіку.
  5. Потреба й чеснота праці, суспільного виробниц­тва завжди оцінювались як одні з найважливіших потреб і чеснот людського існування.
  6. Завданням цього розділу є перевірити, наскільки наші знання і уявлення про управління біологічними системами відповідають рівню знань про технічні і соціальні системи,і чи можна їх згодом буде порівняти між собою.
  7. Еміль Дюргейм про суспільні норми і цінності. Поняття аномії. Проблеми розрізнення нормальних і патологічних явищ. Типи самогубств. Еміль Дюргейм про суспільні норми і цінності.
  8. Д.БЕЛЛ ПРО СОЦІАЛЬНІ МЕЖІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
  9. К.ЯСПЕРС ПРО СЕНС І ПРИЗНАЧЕННЯ ІСТОРІЇ
  10. ТЕОРІЇ КОМУНІСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ ПРО АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ
  11. Поняття про уяву.
  12. § 5. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
  13. Міф про Осіріса
  14. Поняття про психологічну науку, її предмет
  15. Поняття про відчуття
  16. Загальне поняття про відчуття
  17. § 6. Договори між батьками про сплату аліментів на дитину
  18. Загальне поняття про мислення