Міф про Осіріса

Чільне місце у давньоєгипетській релігії посідали міфи насамперед пов’язані із землеробством, що пояснюється про­відною роллю землеробства у виробництві того часу. Саме в Єгипті склався культ вмираючого і воскресаючого бога рос­линності.

Драму Осіріса видатний єгиптолог В.О.Тураєв (1868 - 1929) назвав “центральною драмою єгипетської релігії”. Від­билася вона і в інших релігіях стародавнього світу. На грунті цього міфу створено ряд літературних творів. Він ліг в основу класичного сюжету смерті і воскресіння бога, був успадкова­ний багатьма релігіями, в тому числі і християнством.

Археологічні пам'ятки Стародавнього Єгипту розповіда­ють про багату міфологію того періоду. Ця міфологія мала гли­бокий смисл, що виходив далеко за межі практичних завдань, які вирішувала релігія. Мова йде про космогонічну міфологію, що намагалась розповісти про те, як створено світ.

У єгиптян був такий міф: спочатку існував предвічний во­дяний хаос Нун, який не мав ні початку, ні кінця. Всесвіт запо­чаткував бога Ра, який з'явився в бутоні лотоса, що піднявся з глибин Нун. З уст Ра з'явилися перші боги. Потім у Євангеліях ми прочитаємо: “Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог був Слово”. А із слів утворилися люди. У іншому міфі стве­рджується, що землю і людей створив бог-гончар Птах, чи Хнум.

Ці міфи, а також міфи про створення Місяця, про небо і зорі, про знищення людей, що задумали недобрі справи проти бога Ра, про спокусника-змія та чимало інших містять багатий міфологічний матеріал, успадкований наступними релігіями.

Космічний культ також представлений богом землі Гле­бом, богинею неба Нут, яку підняв і підтримує бог повітря Шу. Богом Сонця вважався Ра. Згодом міф про Ра набрав не стіль­ки космічного, скільки земного значення, оскільки пов'язува­вся з особою фараона. Але і його космічний зміст впливав на серця і уми стародавніх єгиптян.