ОСНОВНІ СФЕРИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ В СУСПІЛЬСТВІ

Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов’язане з аналі­зом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія кот­рих забезпечує цілісність суспільства, і навпаки - дисгармонія їх веде до суттє­вих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, чинники як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні й суб’єктивні.

Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами в конкретно-історич­них, соціокультурних та природних вимірах.

На наш погляд, доцільно виділяти такі сфери суспільного життя:

а) матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання; йдеться про продуктивні сили й виробничі відносини, на­уково-технічний прогрес і технологічну революцію;

б) соціально-політична - включає соціальні та політичні стосунки людей в суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держа­ва, громадські організації;

в) духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;

г) культурно-побутова - це такі явища, як виробництво культурних ціннос­тей, життя сім’ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), ос­віта, виховання тощо.

Всі сфери суспільного життя тісно взаємопов’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і сус­пільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери, єднає їх, бо то є її реальне життя, яке зветься суспільним.

Історія людської життєдіяльності є історією пошуку гармонії сфер суспільно­го життя, органічної єдності людини і природи, людини і суспільства, людини і людини. Подібну гармонію і єдність Платон спробував відбити в проекті «іде­альної держави»; Августин Блаженний - у вченні про «місто Боже», соціалісти- утопісти, а згодом і марксисти - у гіпотезі майбутнього комуністичного суспіль­ства, К.Поппер - у теорії «відкритого суспільства» як вершини цивілізаційного розвитку людства.

Докладне ознайомлення з цими вченнями, гіпотезами й проектами дозволяє виявити міру реалізму (науковості) й суб’єктивізму (утопізму) в баченні тим чи іншим дослідником перспективи досягнення соціальної гармонії, характеру ре­ального і майбутнього соціуму, місця і ролі в ньому людини, людського і людя­ного. Життя, проте, розгортається суперечливо і досить часто інакше, ніж того жадали б передбачливі теоретики.