<<
>>

Різноманітні уявлення про соціум як систему суспільного співжиття людей формувались з най­давніших часів розвитку інтелектуальної культури людства.

Одним з перших вагоме слово в цій галузі сказав китайський філософ Конфуцій. Його розвину­ли античні мислителі Платон та Арістотель, їх талано­виті співвітчизники. Соціум в теоретично-філософсь­кій уяві стародавніх мислителів у буквальному розу­мінні цього слова ототожнювався з державою.

Суспіль­не життя не мислилось інакше, як державне. Суспільні інтереси уявлялись загалом як державні. Людина трак­тувалась як політична (державна) істота (Арістотель). Закономірності розвитку суспільства і держави ототож­нювалися. Можна сказати, що теоретики «донульово- го часу» (часу до народження Христа) виявили й опи­сали майже всі основні елементи суспільного співжит­тя людей як державного. І хоч їх вчення має історично обумовлений характер, не можна заперечувати того ве­ликого значення, яке воно мало для розвитку пізніших теоретичних конструкцій.

Різницю між соціумом і державою зауважили, але приховали в релігійних містифікаціях мислителі середнь­овіччя. І тільки Н.Макіавеллі наважився на підхід, де держава постає у вигляді однієї із складових соціуму як більш широкого і фундаментального утворення.

Державобудівники - так можна назвати всіх соці­альних філософів домакіавелліанського періоду - ви­явили майже всі елементи соціуму, однак «одержави- ли» їх і тому не змогли скласти про нього більш-менш адекватне теоретичне уявлення. Мислителі постмакіа- велліанського періоду, започаткувавши справу, все ж не завершили її. Як і раніше, більше уваги приділялось державницьким підрозділам і структурам. Про соціум як специфічне утворення і форму людського співжиття йшлося в приглушеному тоні, пошепки, з острахом. Внаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: про головний об’єкт - соціум як цілісну систему - соціаль­на філософія могла сказати надзвичайно мало. Як підкреслює іспанський філософ Х.Ортега-і-Гассет, в книгах з соціології нічого певного немає про те, що ж таке соціум, суспільство. Більше того, в цих книгах, наголошує вчений, ви не тільки не знайдете точного визначення соціального, суспільного, а й виявите, що їх автори навіть не спробували більш-менш серйозним чином прояснити собі природу еле­ментарних явищ соціального, не говорячи вже про його внутрішню природу і сут­ність. (див.: Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. - M., 1991. - С. 231). Пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність со­ціального, історію його розвитку і механізми функціонування, триває й досі.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме Різноманітні уявлення про соціум як систему суспільного співжиття людей формувались з най­давніших часів розвитку інтелектуальної культури людства.:

  1. Розуміння світового суспільного прогресу як явища приводить до висновку про циклічність будь-якого розвитку, який передбачає можливість і високу ймовірність наступу тимчасового відкату тих процесів, що раніше визначали хід і зміст міжнародного життя людства.
  2. Етапи історичного розвитку психології: початкові уявлення про психіку
  3. Фізична і суспільна географія Європи така склад­на, що цей географічний регіон є одним із най­важчих, коли йдеться про регіоналізапію.
  4. Трансформація уявлень про предмет психології. Історичне формування предмета психології: від вчення про душу до науки про психіку.
  5. Завданням цього розділу є перевірити, наскільки наші знання і уявлення про управління біологічними системами відповідають рівню знань про технічні і соціальні системи,і чи можна їх згодом буде порівняти між собою.
  6. Найбільш яскравий спосіб вираження людської діяльності — вчинок з усім багатством його суспільно-особистісної суперечливості,— з одного боку, включає до свого змісту особливості історичного рівня культури людини з іншого — сам визначає цю культуру, будучи виявом суб'єкта історичної діяльності.
  7. Мабуть, немає для України як суверенної держави більш актуальної проблеми, ніж повернення в загаль- ноцивілізаційне русло розвитку людства.
  8. Трансформація уявлень про предмет соціології: від вивчення суспільства в людині до дослідження людини в суспільстві.
  9. Зародження політичної думки пов'язується з тим ступенем суспільного розвитку
  10. Історія розвитку вчення про темперамент
  11. Інформаційна фаза розвитку планетарного людства базується на принципово іншому підході до теоретичних побудов, оскільки об'єкти, що досліджуються, якісно відрізняються від тих, з якими ми призвичаїлися працювати, а конкретніше - вони є ноуменальними утвореннями процесуального характеру.
  12. За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.
  13. Соціум як продукт існування соціального світу на мікрорівні
  14. Зародження і розвиток української політичної думки є невід’ємною частиною національної інтелектуальної скарбниці.
  15. ОСНОВНІ СФЕРИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ В СУСПІЛЬСТВІ
  16. ПРАСЛОВ’ЯНИ ПЕРЕДСКІФСЬКИХ Й РАННЬОСКІФСЬКИХ ЧАСІВ ТА ЇХНІ РЕЛІГІЙНО-МІФОЛОГІЧНІ УЯВЛЕННЯ
  17. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО В ФІЛОСОФІЇ. СОЦІУМ ЯК ПРОЦЕС
  18. Суспільство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем - економічної, сімейної, культурної і т.д.
  19. Релігія людства і космізм