<<
>>

КОНЦЕПЦІЯ ЕВОЛЮЦІЇ ТИПІВ КУЛЬТУРИ (П.СОРОКІН)

Другою досить відомою спробою пояснення суспільства як системи, що розвивається, була концепція еволюції типів культури відомого російсько-американського соціолога та культуролога Питирима Сорокіна.

П.Сорокін (1889-1968) закінчив Психоневроло­гічний інститут в Петербурзі, працював секретарем М.Ковалевського і під його безпосе­реднім керівництвом займався соціологією. Після Лютневої революції 1917р. був сек­ретарем О.Керенського, редактором есерівської газети «Воля народу», боровся проти революціонерів більшовицького типу. Від страти був врятований В.Леніним. З 1920р. П.Сорокін працював професором Петербурзького університету, пізніше був висланий з Росії й емігрував до США, де заснував соціологічну школу. Він написав декілька де­сятків книг, які відомі всьому світу, але в колишньому CPCP не публікувались. Серед праць П.Сорокіна дореволюційного періоду можна назвати такі, як «Злочин та кара, подвигта нагорода». -СПб, 1911; «Проблема соціальної рівності». - П., 1917; «Л.М.Тол- стой як філософ». - M., 1914. Після висилки П.Сорокін написав: The sociology of revolu­tion. - Phil.; Z., 1925; Social mobiluty, - N.-Y., 1927; Society, culture and personality. - N.- Y.; Z., 1947; Social and cultural dinamics. V. 1-4. - N.-Y., 1962; Sociological theories of today.-N.-Y., 1966, таін.

У Росії у 1920р. в Петербурзі вийшов двотомник під назвою «Система соціо­логії», в 1992р. у Москві - «Людина. Цивілізація. Суспільство».

П.Сорокін розглядає історичні закони як прояв людської природи, а люди­ну - як головну й необхідну передумову історії. «Будь-яка зміна історичного про­цесу, будь-який крок вперед чи назад, - пише П.Сорокін, - є справою честі люди­ни і без неї не здійснюється... Людина завжди була єдиним творцем своєїісторії...» (Сорокин П. Историческая необходимость//Социс. - 1989. - Nq 6. - 138.).

В основі історичної концепції П.Сорокіна - теза про пріоритет системи цін­ностей, значущостей, чистих культурних систем, носіями яких є індивіди та со­ціальні інститути. Історичний процес є циклічною флуктуацією типів культури, кожна з яких - індивідуально неповторна система цінностей. Дослідник виріз­няє три типи культури: чуттєвий (sensate) - домінує безпосереднє чуттєве сприй­няття дійсності; ідеаціональний (ideacional), де домінує раціональне мислення; ідеалістичний (idealistic), що базується на інтуїтивному пізнанні (й діяльності). Кожна система культури втілюється в право, філософію, мистецтво, мораль, структуру суспільних відносин, які змінюються шляхом криз, революцій, війн, соціальних катастроф. На нашу думку, у вченні П.Сорокіна про флуктуацію ти­пів культури є дещо містичне, надумане, занадто затеоретизоване. У поясненні конкретного типу культури як системи взаємодії індивідів та соціальних груп на засадах певних соціокультурних цінностей, а також в обгрунтуванні теорій соціальної мобільності та соціальної стратифікації реалізму науковості значно більше.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме КОНЦЕПЦІЯ ЕВОЛЮЦІЇ ТИПІВ КУЛЬТУРИ (П.СОРОКІН):

  1. МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ К.МАРКСА І ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ Ю.ХАБЕРМАСА
  2. Характеристика основних типів темпераменту
  3. ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ (П.СОРОКІН, Т.ПАРСОНС, С.ЛІПСЕТ)
  4. Історична концепція
  5. Міфологічна концепція
  6. Філософська концепція буддизму
  7. Концепція самостійності України в параметрах геополітики Середньої Європи.
  8. Проблема особи Ісуса. Євангельська концепція
  9. КОНЦЕПЦІЯ ІДЕАЛЬНИХ ТИПІВ (М.ВЕБЕР). РАЦІОНАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО (В.ДІЛЬТЕЙ, Г. ГАДАМ ЕР)
  10. Найбільш яскравий спосіб вираження людської діяльності — вчинок з усім багатством його суспільно-особистісної суперечливості,— з одного боку, включає до свого змісту особливості історичного рівня культури людини з іншого — сам визначає цю культуру, будучи виявом суб'єкта історичної діяльності.
  11. Позитивізм Огюста Конта. Концепція співвідношення суспільства та індивіда.
  12. Описова статистика. Міри центральної тенденції та міри варіації для шкал різних типів. Точкове та інтервальне оцінювання. Довірчий інтервал.
  13. О культуре поведения