ГЕНЕЗА СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОСТЕЙ: СІМ’Я, РІД, ПЛЕМ’Я, НАРОДНІСТЬ, КЛАС, НАЦІЯ

Доведено, що соціальні спільності виникають природно-історичним шляхом, тобто під впливом об’єктивної необхідності, незалежно від волі та свідомості людей. Як свідчать дослідження (див.: Андреев И.Л.

Відомий російський історик В.Ключевський писав: «...На фізіологічних ос­новах кровних зв’язків будувалася первісна сім’я. Сім’ї, що виходили з єдиного кореня, утворювали рід, другий кровний союз, до складу якого входили вже ре­лігійні та юридичні елементи, шанування засновника роду, авторитет старійши­ни, спільне майно, кругова самооборона (родова помста). Рід через народження розростався в плем’я, генетичний зв’язок якого виявлявся в спільності мови, спільних звичаях і легендах, а з племені чи з племен шляхом поділу, об’єднання та асиміляції складався народ, коли до зв’язків етнографічних приєднувались моральність, усвідомлення духовної єдності, виховане спільним життям та спіль­ною діяльністю, спільністю історичної долі та інтересів. Нарешті, народ стає державою, коли почуття національної єдності відбивається у зв’язках політич­них, у єдності верховної влади і закону.

Загальна лінія генези соціальних спільностей охарактеризована В.Ключевсь- ким, на наш погляд, досить вірно. Щодо певних уточнень відповідно до резуль­татів досліджень більш пізнього і сучасного періодів, то розглянемо кожну з за­значених груп окремо.

1) Сім 'я існує з найдавніших часів до наших днів. Стійкість цього об’єднання грунтується на споконвічній потребі людини у безпосередньому відтворенні життя, вихованні дітей, догляді за старезними членами. Сім’я - це стосунки чо- повіка і жінки (дружини), батьків і дітей. Це група кровних родичів, члени якої зв’язані між собою спільністю побуту, взаємодопомогою та відповідальністю.

Історично сім’я змінює свою форму. Спочатку вона постає як об’єднання людей (чоловіків та жінок), між якими існують статеві контакти. Пізніше ство­рюється групова сім’я, нарешті - така, що зберігається і в наш час.

Історія сім’ї - надзвичайно цікава. Ще й нині існують сім’ї, де верховодять жінки, де чоловіки офіційно мають декілька дружин, де неофіційно чоловік має стільки дружин, скільки може утримувати їх матеріально тощо. Як би там не було, сім’я існує, виконує певні функції і, як свідчать демографи, не збирається віддавати їх будь-якому іншому суспільному об’єднанню.

2) Група кровних родичів, що ведуть своє походження по одній лінії (мате­ринській чи батьківській), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (ре­ального або міфічного), мають спільне родове ім’я, утворюють таке об’єднання, як рід. Рід виник з первісного людського стада, мабуть, на зламі нижнього й верхнього палеоліту як осередок суспільного співжиття та регуляції шлюбних стосунків. Л.Морган, досліджуючи систему родових відносин у ірокезів, виріз­няв, зокрема, такі основні риси: рід обирає старійшину чи вождя й може звіль­нити його з цієї посади; регулює шлюбні стосунки; слідкує за рівним поділом майна померлих членів роду; здійснює взаємодопомогу, захист та кровну помс­ту; має своє ім’я, спільне місце поховання й демократичні збори, де вирішують­ся корінні питання життєдіяльності.

А.М.Золотарьов зібрав і систематизував етнографічні свідоцтва жорстокого покарання за порушення екзогамії як за найтяжчий злочин, що загрожує життєвим інтересам роду. Так, винуватців-чоловіків готтентоти спочатку катували, а потім - вішали, жінок живцем спалювали на вогнищах. У зулусів суворість покарання зале­жала від рівня родинності й коливалась у широкому діапазоні: від страти до виг­нання винуватців з роду (див.: Золотарев А.М. Родовой строй и первобытная ми­фология. - M., 1964. - С.62-64). М.Міклухо-Маклай, підкреслюючи специфіку роз­подільної рівності в межах роду, наводить приклад, як вождь одного з родів ав­стралійського племені розірвав на дрібні шматки (й віддав їх своїм родичам) под­аровану йому велику вовняну ковдру: в роді існував закон розподільної рівності.

Етнографічні, історичні, археологічні факти свідчать, що визначальними рисами родових стосунків є: рівність всіх членів роду; відсутність майнових від­носин між родичами; суворе дотримання екзогамії. Саме ці риси забезпечили, з одного боку, збереження пережитків цієї форми спілкування людей до наших днів, з другого - розвиток у більш широке об’єднання - плем’я.

3) Плем’я охоплює декілька родів, проте не вичерпується їхньою кількісною характеристикою, а визначається спільністю території, економічною характе­ристикою, відносинами одноплемінників, єдиною племінною мовою, культурою, самосвідомістю й традиціями. Досить стійкі пережитки племінних стосунків існу­ють і нині. Традиційно-племінний уклад життєдіяльності зберегли такі племена, як північноамериканські індіанці, туареги, курди, афганці, маса!’. У пустелі Малі провадять фактично замкнутий спосіб життя майже 450 чоловік племені кель- кумель. Як свідчить французький дослідник А.Шевонтре, що пробув у цьому племені понад 20 років, у племені кель-кумель верховодять жінки. Тут не знають багатоженства, грошей, хоч, звичайно, відлуння цивілізації все ж проникає сюди й вносить зміни в традиційний уклад.

Родоплемінні відносини досить стійкі, хоч і поступаються сімейним.

Загальна ж тенденція розкладу родоплемінних стосунків проходить по лінії ста­новлення обміну та приватної власності. Рід, як відомо, не мав майнових відносин. Плем’я вже не могло без них обійтися. Це зумовлено зміною характеру діяльності. Радикальні зміни у стосунках між людьми вніс поділ праці. Саме він дав поштовх розвиткові виробництва, підняв продуктивність праці, зумовив формування залиш­кового продукту, обміну. Обмін діяльністю, а згодом і залишковим продуктом зу­мовив нерівномірність його концентрації у різних членів племені. Деякі з них, на­самперед племінна верхівка, стали власниками майна, що виділяло їх в структурі племені в особливу соціальну групу, яка разом зі становленням інституту приват­ної власності перетворювалась на таке соціальне об’єднання, як клас. На руїнах родоплемінних стосунків виникають дві різнопланові спільності - народності та суспільні класи. Потреба в регуляції стосунків між представниками обох спільнос­тей породжує такий інститут, як держава.

4) Народність виникає з потреби збереження такої внутрішньої спільності лю­дей, що формувалась під впливом їхнього проживання на одній території, в єдино­му соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв і, врешті-решт, рис характеру. Приватна власність руй­нувала цю єдність. Вона розводила людей по різних соціальних полюсах. Це був об’єктивно необхідний процес: кожен, хто володів власністю, бажав розпоряджа­тися нею. Проте люди не бажали втрачати надбання історично сформованої єдності. Перша потреба зумовила формування й розквіт класу, друга - народності.

Народність - це історична спільність людей, що утворюється з племен і пере­дує нації. У нерозвиненому вигляді має всі ознаки нації - проживання на спіль­ній території, одна мова, спільний психологічний склад, що виявляється в особ­ливостях культурного розвитку та побуту. Проте для народності є характерною слабкість внутрішніх економічних зв’язків.

Відносна ізоляція (натуральне господарство, замкнутий спосіб життя, труд­нощі зв’язків населення різних областей) не могла не відбитися на народності. Розмежування людей досягло такого рівня, що, наприклад, мешканець Шанхая не розумів мови пекінця, хоч обидва розмовляли китайською мовою. На сьогодні в світі існує 2796 мов і близько 8 тис. діалектів!

Звичайно, історія не стоїть на місці. Розвивається виробництво, зростає продук­тивність праці, удосконалюються техніка й технологія, наука і культура. Універ­сальні зв’язки руйнують натуральне господарство. На руїнах народності виникає така спільність, як нація. Від періоду становлення капіталістичних суспільних від­носин і фактично аж до середини ХХст. жодне соціально значуще питання не могло бути вирішеним без врахування специфіки класового розмежування людей у сус­пільстві. Більше того, саме класові стосунки зумовлювали характер суспільно-істо­ричного процесу. Вплив, звичайно, мали й процеси, зумовлені релігійними та наці­ональними мотивами, проте їхню сутність визначали саме класові відносини.