<<
>>

ПОНЯТТЯ КЛАСІВ. СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

Про існування суспільних класів мислителі знали давно. Факт їх наявності спочатку пов’язувався з Богом; Платон та Арістотель обгрунтовували його при­родним плином історії і пояснювали з майновим розшаруванням людей; ан­глійські економісти кінця XVIII - початку ХІХст.

підійшли до пізнання еконо­мічної анатомії класів; французькі історики та соціалісти-утопісти наблизилися до розуміння специфіки історичного процесу як боротьби класів. Щодо мар­ксистської філософії, то новизна в аналізі суспільних класів визначалась переду­сім їх грунтовним визначенням, розкриттям взаємозв’язку й зумовленості існу­вання класів певними історичними фазами розвитку виробництва, визнанням меж розвитку класової боротьби аж до встановлення диктатури пролетаріату, як засобу знищення класів взагалі й переходу до безкласового суспільства.

«Класами називаються, - писав В.Ленін у праці «Великий почин», - великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі сус­пільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого закріпленим і оформле­ним у законах) до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, а значить, за способами одержання і розмірами тієї частини суспільного багат­ства, яка є в їх розпорядженні» (Повн.зібр.тв. - Т.39 - С. 14-15).

Таблиця 2. Класова структура суспільства згідно з формаційним підходом

Суспільно-економічна формація Класи
ОСНОВНІ І неосновні
Первісне (родоплемінне) суспільство Безкласове суспільство
Рабовласницька Раб - рабовласник Вільні общинники, ремісники
Феодальна Селянин-феодал Ремісники, торговці
Капіталістична Пролетарій - буржуа Феодали, селяни, міщани
Комуністична Робітник - селянин Інтелігенція

Класи виникають у процесі розкладу первіснообщинного ладу внаслідок сус­пільного поділу праці й появи приватної власності на основні засоби виробниц­тва. Обгрунтуванню цієї позиції присвячена наукова література.

Проте в сучас­ній соціальній філософії є й інші точки зору. Так, представники соціал-дарвініст- ського напряму (О.Аммон, Дж.Хакслі, С.Дарлінгтон) пов’язують існування кла­сів насамперед з біологічними законами й боротьбою за виживання людей в пев­них географічних умовах. Інші теоретики (Р.Сентере) виводять класове розша­рування з відмінностей в ідеях, психології, рівня морального й інтелектуально­го розвитку людей. Е.Рос підводить визначення класу під статус рівнозначної з іншими соціальної групи, що існує в суспільстві. М.Вебер спробував розщепити класову структуру суспільства на відносно самостійні групи людей, що гурту­ються на засадах фактично розрізнених інтересів в сфері виробництва, суспіль­ного життя, політики. Як бачимо, трактовка класів не є однозначною. І хоч є всі підстави вважати марксистську трактовку найбільш обгрунтованою, засади, визначені сучасними західними вченими, не можна відкидати як безпідставні. На наш погляд, вони мають сенс, проте не є визначальними.

У марксистській літературі прийнято розглядати основні й неосновні класи. Першими з них є ті, існування яких зумовлено способом виробництва, що виз­начає тип даного суспільства, другими - які залишились від старого, віджитого суспільства або постають як носії майбутнього способу виробництва (табл.2).

За К.Марксом та Ф.Енгельсом, саме основні класи є суб’єктом історичного про­гресу, а боротьба між ними визначає характер суспільства, перспективи його ро­звитку. Методологія класового аналізу саме в тому й полягає, щоб визначити від­ношення того чи іншого суспільного явища (історичного факту, процесу) до реалій розколу суспільства на класи. Однією з головних вимог методології класового ана­лізу є врахування специфіки суспільного явища, що аналізується. Його суть - у по­шуку реальних інтересів класів, що борються між собою й через це змушені прихо­вувати їх за різними мотивами, ідеями, словами та діями.

На жаль, у вітчизняному суспільствознавстві методологія класового аналізу виявилась абсолютизованою. Вона безапеляційно й одномірно застосовувалась до аналізу будь-якого суспільного явища і тому здебільшого спотворювала істи­ну, ніж проясняла її.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме ПОНЯТТЯ КЛАСІВ. СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА:

  1. 3. Соціально-класова структура суспільства. Теорія стратифікації
  2. Поняття соціальної структури суспільства та її елементи.
  3. Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
  4. 4.1.3 Соціальні статуси: поняття та види (офіційний та неофіційний, приписаний та здобутий). Соціальні ролі: поняття та види (активні та пасивні, явні та латентні). Структура ролі за В. Ядовим (когнітивна, афективна, конативна складові). Маргінальність соціальних ролей.
  5. Поняття малої групи. Класифікація малих соціальних груп (первинні/вторинні; формальні/неформальні; референтні/групи членства; квазігрупи). Структура малої групи. Динамічні процеси в малій групі. Соціально-психологічний клімат групи. Конформізм, конформна поведінка і конформність. Згуртованість.
  6. Поняття соціального інституту. Основні функції та характерні ознаки. Види соціальних інститутів: економічні, політичні, релігійні, культури та соціалізації тощо.
  7. 7.1 Сутність та структура політичної системи суспільства
  8. Сучасна соціально-політична доктрина ісламу
  9. 2.2. Суспільство як продукт існування соціального світу на макрорівні
  10. 2.1. Соціальний організм як протиріччя між особистістю і суспільством
  11. Соціальна сфера суспільства та її співвідношення з політикою
  12. Поняття громадянського суспільства
  13. § 1. Поняття та особливості сучасного міжнародного права
  14. Функціональне різноманіття у сучасних підходах і методах управління сталим соціальним розвитком світової спільноти