Характеристика і актуальні проблеми сучасної сім’я Функції сім’ї (нестабільність шлюбу, знижування народжуваності, матеріальне неблагополуччя) Функції сім’ї (репродуктивна, економічна, виховна, господарсько-побутова, комунікативна, дозвіллєва, сексуальна, рекреативна, психологічного захисту). Види сім’ї: нуклеарна та розширена сім’я; патріархальна, матріархальна, егалітарна сім’я; моногамна та полігамна сім’ї. Шлюб і шлюбні стосунки. Сімейні кризи.

Функціями сім ’ї прийнято називати способи прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів. Зважаючи на те, що сім’я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з іншого - з окремими особами (членами сім’ї), то функції її поділяють, відповідно, на суспільні (які вона виконує щодо суспільства і які пов’язані із потребою суспільства в інституті сім’ї) та індивідуальні (які виконуються щодо окремих членів сім’ї та пов’язані з їх потребами).

Залежно від сфер життєдіяльності виділяють такі основні функції сучасної сімч’ї:

репродуктивна - вважається чи не найважливішою і полягає у відтворенні населення, дітонародженні. Значущість цієї функції ще і у тому, що вона має соціальний характер, оскільки не обмежується суто біологічним розмноженням, а передбачає відтворення людини, яка б відповідала сучасному рівню суспільства;

виховна - полягає в навчанні і вихованні, формуванні особистості дитини. Сімейне виховання - це засіб первинної соціалізації особи, уведення її до складних соціальних зв’язків і взаємодій суспільного життя через формування певних моральних, фізичних якостей, звичок, навичок, моральних установок, цінностей, прищеплення відповідних зразків і норм поведінки. Сюди також відносять систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя;

сексуальна - полягає у формуванні сексуальних поглядів індивіда. Хоча, виокремлення цієї функції є спірним, так як природні сексуальні потреби задовольняються в ході здійснення репродуктивної функції, а сексуальне виховання забезпечується в ході виховної функції;

господарсько-побутова - полягає у підготовці повноправного члена суспільства до самостійного життя через залучення дітей у повсякденні турботи шляхом розподілу обов’язків між членами сім’ї.

економічна - ця функція полягає в організації планування бюджету сім’ї, вирішення питань формування і витрачання грошових коштів, а також обов’язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей та обов’язку повнолітніх і працездатних дочки, сина утримувати своїх батьків;

комунікативна - задовольняє потребу людини у спілкуванні, яке ґрунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці, що є основою міцної сім’ї. Навички спілкування дитини формуються у сім’ї, тож від того, наскільки ефективна буде комунікація між членами сім’ї, настільки ефективною буде адаптація дитини у соціумі;

дозвіллєва - полягає у відновленні і зміцненні фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня, оскільки дозвілля є одним з основних факторів загального благополуччя особистості. Крім того, спільне дозвілля членів сім’ї асоціюється зі щасливим шлюбом та сприяє підтримці психологічного здоров’я сім’ї;

рекреативна - ця функція сприяє розвитку, емоційній стабілізації особистості членів сім’ї, так як саме сім’я є тим осередком, в якому людина знаходить позитивні емоції, розуміння, заспокоєння, відпочинок;

психологічного захисту - полягає у своєчасній психологічній підтримці та допомозі членам сім’ї. Потреба в спілкуванні з близькими особливо зростає в період труднощів, коли людина змушена справлятися з негативним впливом соціуму і навколишнього середовища, тому така підтримка - це необхідний елемент існування людини, запорука її оптимістичного настрою і гармонійного психоемоційного розвитку.

Характеристика і актуальні проблеми сучасної сім’ї.

Нестабільність шлюбу.

Нестабільність шлюбу та сім’ї, яка виявляється в зростанні кількості розлучень, характерна практично для всіх розвинених країн світу.

У теперішній час інститут сім’ї переживає скрутні часи. Відпало багато чинників, стабілізуючих сім’ю ззовні: економічна залежність жінки від чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона або осуд розлучень. У цих умовах визначальне значення для стабільності шлюбу набувають внутрішні чинники, властиві сім’ї.

Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучення в переважній більшості випадків лежить конфлікт між подружжям, який досягнув такого ступеня, що розв’язати його можна лише шляхом розірвання шлюбу.

Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися конфлікти:

1. Психофізіологічний - дисгармонія з’являється в порушеннях сексуального життя. У цілому явище це зустрічається досить часто, проте як основну причину рішення про розлучення його відзначають лише окремі.

2. Психологічний - в сім’ї створюється нездоровий клімат, який виявляється в постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості, яка найчастіше виміщується на дітях.

3. Соціально-рольовий - симптоми порушення стабільності цього рівня - неправильне, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження, хаотичність сімейного укладу.

4. Соціокультурний (духовний) - конфлікти набувають форму нерозуміння подружжям одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволення спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Проте більша частина розлучень відбувається, зрозуміло, через причини, які виникають безпосередньо у результаті спільного життя.

Групи причин розлучення:

1. Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне проживання).

2. Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності, грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі, помисливість).

3. Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).

Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються.

Знижування народжуваності.

Нестабільність шлюбних відносин - фактор, що сприяє зниженню народжуваності: при розпаді шлюбу невеликої тривалості подружжя «не встигає» реалізувати свої дітородні плани.

Ймовірність розлучення є причиною відмови від народжень, які планувались; в умовах загальної нестабільності шлюбних відносин подружні пари виявлять певну обережність у своїх дітородних прагненнях, особливо це стосується жінок.

Результати вибіркових досліджень засвідчують, що дітородні установки сім’ї залежать від міцності й гармонійності відносин, які склались між шлюбними партнерами: дітородні плани чоловіків і жінок, які задоволені своїм шлюбом і ніколи не думали про розлучення, є вищими, ніж у тих, у кого з’являлось бажання розлучитись.

Компенсатором зниження народжуваності внаслідок розпаду шлюбу є повторна шлюбність, оскільки вступ до нового шлюбу збільшує вірогідність новонародження, особливо якщо у чоловіка чи жінки не було раніше дітей. Однак повторна шлюбність лише частково компенсує втрачені дітородні можливості сім’ї внаслідок високої ймовірності розлучення подружжя.

Нестабільність шлюбу, високий рівень розлучуваності населення є найбільш складною соціально-демографічною проблемою стосовно розвитку сім’ї.

Серед наслідків падіння народжуваності виділяють наступні:

- економічні - проявляються в прогресивному рості дефіциту трудових ресурсів у всіх сферах народного господарства, але більш за все - в сільськогосподарському виробництві;

- демографічні - скорочення кількості жінок, здатних мати дітей, у зростаючій диспропорції статі і збільшення в складі населення частки осіб похилого віку;

- моральні - проявляються в розвитку егоїзму у дітей і юнацтва, в падінні контактності і соціальної відповідальності людей;

- етичні - проявляються у формуванні споживацького відношення до життя;

- соціально-гігієнічні - у збільшенні кількості пізніх шлюбів і, відповідно, пізніх, які мають негативні наслідки для життя дітей, народжень (після 35- річного віку хоча б одного із подружжя ймовірність вроджених відхилень дитини різко зростає);

- генетичні наслідки демографічної ситуації проявляються у збільшенні в популяції негативних наслідків і збільшення осіб зі спадковими хворобами (за даними антропологів, найбільш життєстійкими є другі і треті діти).

Матеріальне неблагополуччя.

Матеріальне питання є одним з найважливіших для людини. Для того щоб сім’я нормально функціонувала, вона повинна мати можливість задовольняти всі свої потреби.

Коли молоді люди замислюються про створення сім’ї, вони обов’язково повинні спланувати наступні речі: де жити, хто буде основним добувачем (можливо, подружжя побажають розділити цей обов’язок порівну), яким буде сімейний бюджет, і яка сума необхідна для задоволення хоча б мінімальних потреб сім’ї.

У нашій країні питання житла є одним з найболючіших. На жаль, в наших умовах далеко не кожна молода людина може собі дозволити жити окремо від батьків. А перед тим, як створювати сім’ю, такий досвід дуже важливий. Це стадія монади, коли самотній молодий чоловік (хлопець чи дівчина) починають жити окремо від батьків, покладаючись тільки на свої фінансові можливості. Таким чином, молода людина може подивитися з боку на традиції своєї родини, можливо, вона переосмислить багато речей у своєму житті.

Стадія діади - це досить складний період у відносинах між подружжям. Фінансове питання в даному випадку відіграє важливу роль.

Залежно від матеріального забезпечення батьків молодят та фінансової незалежності подружжя, виділяють три варіанти побудови молодої сім’ї: молоде подружжя проживають спільно з батьками; молода сім’я знімає квартиру; подружжя відразу мають окрему квартиру.

Якщо молода сім’я перебуває в матеріальній залежності від батьків, то нерідко такий стан призводить до напруженості у взаєминах. З часом наростає відчуття загального незадоволення від шлюбу, порушуються сексуальні відносини, таяться образи і невирішені проблеми. Зрештою, така ситуація може призводити до серйозних конфліктів і психологічних порушень. У якийсь момент подружжя просто перестають розуміти один одного, і справа закінчується розлученням.

Природно, коли молода пара починає жити окремо від своїх батьків, то шансів зберегтися у неї набагато більше. Правда, це не означає, що все буде легко і просто. У такому випадку молодому подружжю потрібно вміти домовлятися і ретельно планувати свої витрати.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі та мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

У шлюбі між собою не можуть перебувати особи які: є родичами прямої лінії споріднення; рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та усиновлена ним дитина.

У шлюбі можуть перебувати лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі.

Шлюбні стосунки покликані забезпечувати такі основні функції:

1) створення позитивного емоційного фону;

2) підтримання доброзичливих стосунків з батьками, родичами, друзями, співробітниками;

3) забезпечення господарсько-економічних потреб;

4) створення здорового сімейно-побутового режиму;

5) забезпечення інтимного життя;

6) народження і виховання дітей;

7) сприяння соціальному самовдосконаленню.

Сімєйні кризи - складні періоди, через які проходить кожна сім’я, це закономірний процес. Адже сім’я - це система, яка існує і розвивається по своїх законах, це живий організм, який має свої задачі і етапи розвитку. Важливо зрозуміти, що кризи в житті будь-якої сім’ї це нормально. I не треба їх лякатися. Так, це тяжкий перехідний стан і треба навчитися його переживати. Адже найчастіше ці перехідні стани супроводжуються гострими перживаннями і емоційними стресами. Кожна сім’я, навіть найміцніша та найщасливіша, переживає кризи, які страшні лише в тому випадку, якщо немає практики конструктивного виходу з них.

Сімейні кризи - це своєрідні стреси, які можуть зміцнити сім’ю, а можуть і сприяти її руйнації. Помилкою було б вважати, що лише прикрощі та драматичні події можуть спровокувати сімейну кризу. Радісні події можуть потрясти сім’ю не менше. Тому практично рівнозначні за ступенем впливу одруження та розлучення, народження та смерть члена сім’ї, різке зменшення й збільшення доходів, закінчення школи, вступ у вуз і провал на вступних і т.д.

Кризи сімейного життя за роками:

1. Криза першого року. Перша криза може розпочатися у подружжя лише через рік після шлюбу. Як називають в народі - притирання один до одного. Минає час, закінчується період закоханості і приходить розуміння того, яка людина перед тобою. Молоде подружжя починають мучити сумніви щодо правильності їх вибору.

2. Третій рік спільного життя. У цей час, як правило, в молодій сім’ї з’являється дитина, і вони приймають на себе нові ролі - ролі люблячих батьків. Ця криза переноситься легше, ніж всі інші.

3. П'ять років сімейного життя. Малюк підріс. Мама вийшла на роботу. У мами просто не вистачає часу і фізичних сил, щоб все всюди встигати. Якісь сімейні обов’язки повинен взяти на себе чоловік, але він просто до цього не готовий! Щоб вийти з цієї кризи, парі потрібно все обдумати і рівномірно розподілити обов’язки в сім’ї.

4. Криза 7 років. Цей період ще називається - криза одноманітності. Дитина росте, до партнера вже немає «яскравих» почуттів, тільки звичка, у кращому випадку повага, обов’язки розподілені. Тиша і спокій. Ось тільки тієї самої благодаті немає! І у неї, і у нього з’являються потреби в нових відчуттях, в свіжих емоціях.

5. Криза 14 років шлюбу. Важка криза в сімейному житті подружжя. Можна також сказати, що це небезпечний період. У дитини - перехідний вік, у батьків - криза середнього віку, в сімейному житті - важка криза. Все відразу навалюється.

6. Криза двадцяти і більше років. Подолавши разом кризу 14 років, не

варто віддалятися один від одного. Ви перевірили свої почуття на міцність, але залишається ще одна важка криза - «спорожніле гніздо». Діти виросли,

покинули рідну домівку. Ви раптом стали усвідомлювати, що тем для розмови у вас немає, зайняти вільний час нічим.

Види сімей.

Нуклеарна сім’я - сім’я, що складається з батьків та їхніх дітей, що не перебувають у шлюбі. Нуклеарна сім’я протиставляється розширеній сім’ї, що складається з кількох поколінь людей, що проживають разом, а також неповній сім’ї, в якій вихованням займається лише один з батьків (хоча останню іноді розглядають як підвид нуклеарної). Зазвичай, людина протягом життя може бути членом двох нуклеарних сімей: спочатку як дитина в сім’ї своїх батьків, а потім, навпаки, зі своїми власними дітьми.

Нуклеарні сім’ї можуть поділятися за кількістю дітей: на бездітні (мала нуклеарна сім ’я), малодітні (одна дитина), середньодітні (двоє дітей), багатодітні (троє і більше дітей). Хоча кількість дітей у нуклеарній сім’ї може бути будь-якою, існує тенденція до зменшення їх кількості, порівняно з традиційними сім’ями.

За тим, чи працюють обидві дорослі людини в сім’ї, чи лише одна, сім’ї поділяються на однокар’єрні і двокар’єрні.

За типом внутрішньосімейних відносин виділяють авторитарні сім’ї, для яких характерне жорстка ієрархія підкорення (найчастіше в таких випадках, дружина підкоряється чоловіку а діти - батькам) і егалітарні, що базуються на участі кожного члена сім’ї у вирішенні внутрішньосімейних питань, і розподілі ролей, що залежить від особистих якостей, а не від статі або віку. Другий тип є значно більш поширеним у нуклеарних сім’ях, ніж у традиційних.

Розширена сім’я - сім’я, що складається з декількох поколінь, що живуть в сім’ї; протилежність - нуклеарні сім’ї. Велику розширену сім’ю іноді називають кланом.

Така модель сім’ї є характерною для слабо розвинутого суспільства, а також феодальної і сільської місцевості, де бабусі і дідусі, їх діти й онуки живуть разом і ведуть домашнє господарство. Часто розширена сім’я також з’являється в бідних громадах, де через відсутність фінансів послідовні члени сім’ї не виїжджають з дому. Сьогодні такі сім’ї стають все менш поширеними, і є тенденція до відходу від цієї моделі.

Егалітарна сім’я - сім’я, в якій чоловік і дружина займають рівноправне становище. Егалітарна сім’я - це відносини, при яких ні один з подружжя не претендує на владу, вона ділиться порівну між чоловіком і дружиною.

За критерієм влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько є главою сімейної «держави», і матріархальні сім’ї, де найвищим авторитетом вважається мати. Якщо ні батько, ні мати не виконують чітко визначених функцій глави сім’ї, а переважає ситуаційний розподіл влади між ними, слід говорити про егалітарні сім’ї (егалітарність розуміється як рівний вплив подружжя, із взаємозамінними ролями).

Моногамна сім’я відзначається тісним зв’язком між одним чоловіком і однією жінкою (одношлюбність). Безпосередньо причиною виникнення моногамної сім’ї було прагнення забезпечити безперечність батьківства і право потомства на володіння сімейним майном. Зміцнення моногамної сім’ї відбувалося у період розкладу старого родинного ладу і виникнення нових форм людських спільнот.

Полігамна сім’я - це можливість перебування у шлюбі декількох шлюбних партнерів одночасно (багатошлюбність). Виступає у формі полігінії (лжин чоловік - декілька жінок) чи поліандрії (одна жінка - декілька чоловіків).