СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Опорним при дослідженні соціальної структури є поняття соціальної групи. Одним з перших визначив його Т.Гоббс. У своїй основній праці «Левіафан» він писав, що соціальна група - це сукупність певного числа людей, об’єднаних спіль­ним інтересом чи спільною справою.

Згодом поняття соціальної групи набуло дещо іншої інтерпретації. Напри­клад, Л.Гумплович однозначно пов’язував його з біологічними (расовими) оз­наками людей. Ч.Кулі наголошував на важливості (й первинності) так званих первинних груп - сім’я, сусіди, товариські об’єднання. Відомі західні соціологи (А.Мейо, Я.Морено, Дж.Хомаис та ін.) обгрунтували теорію малих груп. К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та домінантну роль у ній таких соціальних об’єднань, як класи. До речі, В.Ленін підкреслював досить високу невизначеність поняття со­ціальної групи, вказував на методологічні вади його використання в соціології.

У сучасній соціальній філософії поняття «соціальна група» є опорним. Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.

Малі соціальні групи - це групи, що об’єднують до декількох десятків чоловік: сім’я, первинні виробничі об’єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (това­риські) компанії, шкільні класи тощо.

Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи формування. Напри­клад, склад односельців усталюється, як правило, стихійно. Виробничі об’єд­нання створюються для досягнення певної мети, вирішення конкретних соціаль­них завдань. Рівень консолідації в цих групах також неоднаковий. Як малі, так і середні соціальні групи вивчаються в контексті розробки різноманітної соці­ально-психологічної проблематики. Проте вони є безпосереднім предметом до­слідження, полем теоретичного аналізу такої науки, як соціологія.

Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем’я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об’єднання (чоловіки, жінки) - це чис­ленні об’єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає. Об’єднує їх інше - фундаментальний інте­рес, що формується на основі усвідомлення людьми об’єктивних обставин свого буття. Щоправда, певні представники цих груп можуть і не усвідомлювати своїх корінних інтересів. Вони входять до цих груп спонтанно. З розвитком самосві­домості спонтанність поступається місцем організованим (економічним, політич­ним, соціальним) об’єднанням. К.Маркс описав цей процес на прикладі пере­творення пролетаріату з «класу в собі» на «клас для себе». Як і попередні, великі соціальні групи вивчаються соціальною психологією (див.: Шарапов В.В.

Тривалий час соціальні спільності людей розглядались ізольовано від історич­ного поля їх діяльності, конкретних обставин суспільно-історичної практики. Це збіднювало й загалом спотворювало їх пізнання, призводило до викривленого ро­зуміння суспільства. Історично першою спробою подолання цієї методологічної вади стала марксистська соціальна філософія. Саме К.Маркс та Ф.Енгельс започаткува­ли теоретичний аналіз соціальної структури на засадах історизму та практики. І хоч сьогодні не всі мислителі (як в нашій країні, так і за її межами) поділяють їхні погляди на цю проблему, принципи історизму та практики міцно увійшли в теоре­тичний арсенал науки. Зумовлена практичними обставинами життєдіяльності людей, генеза соціальних спільностей є науково доведеним фактом.