Поняття етнічних спільнот. Етнос і нація

Етноси (грец. έθνος - плем’я, народ) - це соціальні спільноти, які утворюються історично на основі спільності проживання на певній те­риторії й певному ландшафті, єдності мови, історичних, релігійних і культурних традицій, ідей та символів та характеризуються в першу чер­гу наявністю спільної етнічної самосвідомості.

Існують різні теоретичні підходи до співвідношення понять «етнос» і «нація» (лат. natιo - народність, плем’я). У марксистській традиції понят­тя «етнос» та «нація» логічно співвідносяться як рід та вид, тобто термін «етнос» уживається для визначення всіх типів етнічних спільнот, які розрі­зняються за ступенем «зрілості»: плем’я, народність, нація. При цьому, згідно з визначенням І. Сталіна, нація має такі ж риси, які притаманні й народності, - спільність мови, території та психічного складу, який вияв­ляється у спільності специфічних особливостей національної культури, - але відрізняється від народності спільністю економічного життя.

Проте в західній соціології переважає думка, згідно з якою нація - це сукупність громадян однієї держави, тобто територіально-політична спільнота («політична або громадянська нація» - такої ж позиції свого часу дотримувався В. Липинський). Становлення національних держав у Європі з кінця XVHE ст. призвело до того, що термін «нація» подекуди втратив етнічне звучання і перетворився на синонім позначення народу даної держави або просто держави (звідси назва Організації Об’єднаних Націй). Утім, за статистикою ООН, у світі нараховується майже 4 тис. ет­носів, із яких лише 800 вважаються націями (а держав - тільки 200).

Звертаючись до етимології, зазначимо, що давньогрецький та латинський терміни «етнос» і «нація» мали майже однакове початкове значення - «народ», «плем’я», причому в значенні інших народів і племен - не римлян і не греків.

Англійський етнолог Ентоні Сміт розглядає етнічні та національні спільноти як споріднені явища («спільна культурна ідентичність»), доводя­чи наявність етнічних коренів у сучасних націях. Проте, поряд із ознаками етнічної спільноти, нація, на його думку, має ще спільну громадянську культуру, однакові економічні та юридичні права й обов’язки для її членів, а також є територіальною спільнотою, маючи не тільки історичний і сим­волічний, але й фізичний та реальний зв’язок із територією. Отже, він ви­значає націю як сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам 'ять, спільну масову, громадян­ську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права й обов 'язки для всіх членів.

Численні визначення нації коливаються від таких, що зосереджують увагу на «об’єктивних» чинниках - мові, релігії, звичаях, території та ін­ституціях, до таких, що надають особливого значення тільки «суб’єктивним» чинникам - почуття, усвідомлення спільності. Найбільш прийнятними, очевидно, виявляються ті дефініції, які намагаються гармо­нійно поєднати цей «об’єктивно-суб’єктивний» спектр. Слід відзначити також розуміння нації як результату суспільної інженерії, свідомо сконст­руйованої («уявленої», за метафорою Б. Андерсона) спільноти.

Націю можна відрізняти від інших етнічних спільнот за тією озна­кою, що вона усвідомлює ідею власної державності й виходить на арену політичного життя з чітко визначеними цілями і намірами реалізації цієї ідеї в політичній практиці. Однак, зрештою, із здобуттям державної неза­лежності настає час визначити, про яку націю йдеться, коли вживаються поняття «національна держава» або «національна ідея» - про націю етніч­ну чи націю політичну? Відзначимо у зв’язку з цим, що в Конституції України «український народ» визначається як «громадяни України всіх національностей».

Супутні поняття: національна (або етнічна) група (або меншина) - група, яка у кількісному плані поступається іншій частині населення дер­жави і не є домінуючою, а її члени, будучи громадянами цієї держави, ма­ють етнічні, релігійні чи інші характеристики, відмінні від іншої частини населення; національність - етнічна спільнота, або приналежність людини до певного етносу; корінні народи - спільноти з традиційним способом жит­тя, нащадки тих, хто населяв країну або певний географічний регіон на час завоювання, колонізації чи встановлення сучасних державних кордонів.