§ 4. Зміст договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї

Договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї поклика­ний врегулювати відносини, які виникають між прийомними ба­тьками та прийомними дітьми, між прийомними батьками й орга­ном опіки та піклування, а також між органом опіки та піклування й прийомними дітьми після передання дітей у прийомну сім'ю.

Договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї є підста­вою виникнення різноманітних особистих немайнових та майно­вих відносин між згаданими особами.

Основними правами та обов'язками, передбаченими догово­ром про влаштування дітей до прийомної сім'ї, є обов'язок прийо­мних батьків виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, духо­вний, моральний і фізичний розвиток, навчання та підготовку до праці.

Незважаючи на те, що сторонами у договорі є прийомні бать­ки й орган опіки та піклування, всі їхні права та обов'язки спрямо­вано на забезпечення належного виховання й утримання дітей, які залишилися без батьківського піклування й були передані до при­йомної сім'ї. Таким чином, складається триланкова система дого­вірних зв'язків, тобто прийомні батьки мають взаємні права й обов'язки щодо органу опіки та піклування, а також певні права й обов'язки щодо прийомних дітей. Діти, які передаються на вихо­вання у прийомну сім'ю, не є учасниками договору, а також не на­діляються самостійним правом вимоги щодо виконання умов до­говору стосовно органу опіки та піклування, але як прийомні ба­тьки, так і органи опіки та піклування мають конкретні обов'язки щодо прийомних дітей.

Таким чином, договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї має ознаки договору про виконання третій особі й поро­джує низку правовідносин як зовнішніх - між прийомними бать­ками й дітьми, взятими до прийомної сім'ї, а також між цими діть­ми й органом опіки та піклування, так і внутрішніх - між органом опіки та піклування й прийомними батьками.

Стаття 2562 СК України встановлює окремі повноваження прийомних батьків, покладаючи на них обов'язки щодо виховання прийомних дітей, а також щодо представництва ними інтересів ді­тей, узятих на виховання та спільне проживання. Однак цей перелік прав та обов'язків прийомних батьків не є вичерпним, адже, крім закріпленого цією статтею обов'язку прийомних батьків щодо ви­ховання прийомних дітей, вони мають також і права щодо вихован­ня таких дітей. При цьому права та обов'язки, які мають батьки ди­тини, переданої в прийомну сім'ю, переходять до прийомних бать­ків не в повному обсязі, оскільки деякі з них настільки пов'язані з особою батьків, що не можуть передаватися іншим особам.

У прийомній сім'ї прийомними батьками також може бути подружжя. За аналогією з батьками за нормальних умов (спільного

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування проживання жінки та чоловіка, обоє з яких є прийомними батька­ми) права й обов'язки між ними мають розподілятися за принци­пом рівності.

Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.

Представництво від імені і в інтересах дитини охоплює ши­роке коло правовідносин. Прийомні батьки є представниками ді­тей як у цивільно-правовому, так і у процесуальному сенсі.

Прийомні батьки як цивільно-правові представники при­йомних дітей мають значно більший обсяг прав, ніж як процесуа­льні представники, оскільки останні можуть вчиняти тільки юри­дичні дії процесуального характеру^[CCLXI]. Але права законних предста­вників на укладення правочинів та здійснення інших юридичних дій обмежуються чинним законодавством, яке встановлює поря­док здійснення зазначених дій опікунами малолітніх. Ці правила поширюються і на правочини, які укладають прийомні батьки як цивільно-правові представники. Слід зауважити, що оскільки ци­вільно-правовий представник діє замість особи, яку він представ­ляє, прийомні батьки мають право укладати правочини замість прийомних дітей, які є малолітніми, в установленому нормами ст.

Обсяг повноважень процесуальних представників установле­но ст. 44 ЦПК України. За загальним правилом процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд із нею на захист її суб'єктивних прав та охоронюваних зако­ном інтересів, але законний представник, зокрема опікун малоліт­ньої особи, повністю діє замість особи, яка представляється. Тобто відповідно до процесуального законодавства обов'язок процесуа­льного представництва триває у прийомних батьків до досягнення дитиною повноліття, а у виняткових випадках - до досягнення ними 14-річного віку.

Обов'язок цивільно-правового представництва прийомних батьків припиняється з досягненням дітьми 14 років, а обов'язок

процесуального представництва - фактично лише тоді, коли діти вибувають із прийомної сім'ї після досягнення повноліття чи на­віть пізніше. Крім того, прийомні батьки можуть бути процесуаль­ними представниками прийомних дітей і тоді, коли останні само­стійно звернулися до суду. Залучення до участі у справах, поруше­них за скаргою прийомної дитини, яка є неповнолітньою, прийом­них батьків для надання їй допомоги залежить від суду. Якщо справа виникає щодо правочину, на укладення якого неповноліт­нім потрібна згода законного представника, суд повинен залучити останнього до участі у справі для захисту інтересів неповноліт­нього.

Крім тих прав та обов'язків, закріплених у ст. 2562 СК України, прийомні батьки також мають інші права та обов'язки, які визна­чаються Положенням про прийомну сім'ю та іншими норматив­ними актами. Так, прийомні батьки мають право:

- на отримання достовірної інформації про дітей, якими во­ни опікуються;

- на підтримку з боку співробітників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, інших дер­жавних установ і громадських організацій;

- брати участь в ухваленні рішень стосовно дітей, якими во­ни опікуються;

- відмовитися прийняти дитину до своєї сім'ї, якщо вони відчувають, що не зможуть задовольнити її потреби;

- мати пріоритет під час усиновлення прийомної дитини, якщо виникають пропозиції щодо всиновлення їхнього вихованця іншою родиною.

Дуже важливим правом прийомних батьків є їх право на отримання грошового забезпечення. Воно виплачується одному з прийомних батьків за його заявою.

Розмір грошового забезпечення становить 35 відсотків двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку на кожну прийомну дитину й не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги на кожну прийомну дитину. Розмір грошово­го забезпечення одному з прийомних батьків не повинен переви­щувати півтора прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Прийомні батьки зобов’язані:

- забезпечувати повсякденний догляд за дитиною;

- постійно інформувати центри соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді та служби у справах дітей про всі зміни, що відбува­ються у прийомній сім'ї;

- використовувати кошти, передбачені на утримання та розвиток дитини, відповідно до цільового призначення;

- уживати заходів щодо надання необхідної медичної допо­моги дитині;

- забезпечити отримання освіти дитиною відповідно до її потреб та рівня розвитку;

- вживати заходів щодо проходження прийомними дітьми обов’язкового медичного огляду;

- сприяти щорічному безкоштовному оздоровленню при­йомних дітей у дитячих оздоровчих закладах;

- нести персональну відповідальність за життя, здоров’я, фі­зичний і психічний розвиток прийомних дітей.

Відповідно до п. 17 Положення про прийомну сім’ю прийомні батьки несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духов­ний розвиток і навчання, а також за невиконання батьківських обов’язків й ухилення від їх виконання відповідно до законодав­ства України.

Вихід за межі інтересів дітей, а тим більше вчинення винних дій суперечать цим інтересам і тягнуть за собою застосування до прийомних батьків заходів державного примусу для відновлення положення, яке існувало до правопорушення. Якщо дії (бездіяль­ність) прийомних батьків щодо виховання дітей, позбавлених ба­тьківського піклування й узятих ними для виховання та спільного проживання, не суперечать чинному законодавству, то ці їхні дії (бездіяльність), відповідно, не тягнуть за собою відповідальності.

Підставами для притягнення прийомних батьків до ци­вільно-правової відповідальності за неналежне виконання або невиконання покладеного на них договором про влаштування ді­тей до прийомної сім’ї обов’язку щодо виховання прийомних дітей можуть бути ухилення від забирання дитини із закладу охорони здоров’я без поважної причини, ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, жорстоке поводження з дити­ною, хронічний алкоголізм або наркоманія, будь-які види експлуа­тації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва й засудження за скоєння умисного злочину щодо дитини.

Слід зазначити, що ці дії (бездіяльність) можуть призвести до заподіяння шкоди як самим прийомним дітям, так і іншим особам. Незважаючи на те, що обов'язок щодо належного виховання при­йомних дітей покладено на прийомних батьків договором, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю дітей внаслідок нездійснення або неналежного здійснення цього обов'язку, прийомні батьки відпо­відатимуть за правилами глави 82 ЦК України.

Прийомні батьки можуть бути одночасно суб'єктами кількох видів відповідальності, причому в основі складу правопорушення може лежати те ж саме діяння. Наприклад, унаслідок зловживання прийомними батьками наданим їм правом виховання дітей і запо­діяння шкоди здоров'ю дитини вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень певного ступеня тяжкості, а також у порядку цивільно-правової відповідальності зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну здо­ров'ю дитини.

Правові наслідки невиконання прийомними батьками своїх обов'язків за договором передбачено Положенням про прийомну сім'ю. Так, відповідно до п. 6 цього Положення у разі невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку й утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини припиняється дія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї.

У разі влаштування дитини до прийомної сім'ї вона не втра­чає права на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, що їй нале­жать, а також відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годуваль­ника. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, алі­менти й інші види державної допомоги, переходять у розпоря­дження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

На прийомних дітей, які передаються до прийомної сім'ї, при­значається соціальна допомога. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених ба­тьківського піклування, становить 2 прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Для осіб із дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних за­кладах, розмір соціальної допомоги становить 2 прожиткових мінімуми для працездатної особи. Якщо батьки, місце перебування яких відоме, не сплачують аліменти, уповноважений орган

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування призначає соціальну допомогу та грошове забезпечення без ура­хування їх суми.

У разі, коли дитині виплачуються призначені в установлено­му порядку пенсія, аліменти, стипендія чи державна допомога, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та роз­міром зазначених виплат за попередній повний місяць на момент улаштування дитини у прийомну сім'ю.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім'ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних бать­ків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім'ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задо­волення потреб прийомних дітей у наступному році.

Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може за­вдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Закон не встановлює ступінь спорідненості осіб, з якими діти, передані до прийомної сім'ї, можуть підтримувати особисті конта­кти. Норми СК України закріплюють право на спілкування з дити­ною баби, діда, прабаби, прадіда та рідних (повнорідних, неповно- рідних) братів і сестер. Але якщо у дитини, переданої до прийом­ної сім'ї, немає нікого з указаних родичів, проте є інші (наприклад дядько, тітка, двоюрідні брати, сестри тощо), то орган опіки та піклування має дозволити дитині підтримувати особисті контакти і з цими родичами, якщо це не шкодить інтересам дитини й не за­боронено рішенням суду.

Форми такого спілкування визначають органи опіки та пік­лування за погодженням із прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами про­живання та виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служ­би у справах дітей і органи опіки та піклування районних, район­них у містах Києві та Севастополі держадміністрацій і виконавчих комітетів міських рад.