<<
>>

Шлях до професіоналізму. Жалоба життя.

Молодість — це вік, у якому людина обирає між "Я" реальним і "Я" ідеальним себе реальну, що саме сьогодні активно шукає шлях до чогось унікального, індивідуально неповторного.

Ставлення до себе стає ставленням до партнера у спілкуванні, спільній діяльності. Людина освоює професію, створює сім'ю, знаходить друзів. Вона оцінює свої можливості, своє неповторне існування у світі, бачить реальні життєві перспективи.

Нове ставлення до себе і своєї життєвої історії потребує наповнення відповідальною діяльністю кожної години, кожного дня. Виникає й нове розуміння моралі: кожний вчинок — це не тільки спроба дотримуватися загальновідомих норм, це й певною мірою моральна творчість. Молода людина намагається не просто знати ритуали, шаблони, норми, а й збагачувати моральне вчинковим змістом. Якщо юність найчастіше перебуває у загальному, молодість уже приглядається до окремішнього як унікального, котре може надати сенс загальному, що розуміється як універсальне.

Поява власної родини, нащадків накладає на людину обов'язок жити, допомагаючи рідним і близьким, всім тим, хто створює простір життєвого світу особистості. Роздуми про власну долю, ні від кого не залежну, майже зникають, поступаючись реальним турботам про благополуччя оточуючих. Життя в іншому і заради іншого стає героїчною повсякденністю, без якої все перетворюється на абсурд. Смисл життя, смисл існування — це охорона, турбота, піклування. Коло інших людей осмислюється завдяки конкретній найдорожчій людині, радості й страждання якої стають переживаннями самого суб'єкта.

Жадоба життя, не зовсім реалістичний оптимізм — це явище, досить характерне для молодого віку. Майбутнє не страшить, можливості самовияву досить великі, розмаїття життєвих планів велетенське. Відчуття повноти життя, яке виникає у спілкуванні з близькою людиною і наодинці практично щодня, запам'ятовується на все подальше існування. Кожного дня відбувається величезна кількість внутрішніх і зовнішніх подій, і тому відчуття часу зовсім особливе, як у романах Ф.Достоєвського, в якого події одного дня навряд чи змогли би вміститися в місяць реального життя.

На цьому етапі життєвого шляху можна говорити про інобуття страху смерті. Страх за себе стає страхом за іншу, дуже близьку особистість, за її життя, яке є реальним продовженням власного.

<< | >>
Источник: Киричук О.В.. Основи психології. Київ: Либідь,2006. — 632 с.. 2006

Еще по теме Шлях до професіоналізму. Жалоба життя.:

  1. Онтогенез. Час життя. Життєвий цикл. Життєвий шлях.
  2. Життєвий шлях.
  3. Життєвий шлях як зміна ціннісних орієнтацій.
  4. Смисл життя як психологічний феномен.
  5. Завершеність життя ї природна смерть.
  6. Життя як учинок, що здійснюється перманентно.
  7. Життя, зосереджене в миттєвості.
  8. Миттєвість, розширена до меж людського життя.
  9. Творчість як засіб довершеності життя.
  10. Яким же законам слід підпорядкувати своє життя, щоб повернутися до буденності?
  11. § 6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
  12. 2.4. На основании ч. 3 ст. 30.6, п. 4 ч. 1 ст. 30.7 КоАП РФ судья, вышестоящее должностное лицо не связаны доводами жалобы и проверяют дело в полном объеме
  13. По жалобе гражданина Коваля Сергея Владимировича на нарушение его конституционных прав положениями статей 47 и 53 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации
  14. По жалобе гражданина Цицкишвили Гиви Важевича на нарушение его конституционных прав пунктом 2 части третьей статьи 56 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации
  15. По жалобе гражданина Мошкина Михаила Игоревича на нарушение его конституционных прав статьями 165, 183 и 399 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации
  16. По жалобе гражданки Муртазиной Лилии Дмитриевны на нарушение ее конституционных прав положениями частей второй и пятой статьи 50 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации