Життя як учинок, що здійснюється перманентно.
Життя розгортає себе в часі шляхом розв'язання численних колізій, протиріч, проблем. Суперечності розкривають людині світ, який створений із конфліктів, незавершеності, нових можливостей, вимірів, розчарувань.
Якщо розглядати людину як суб'єкта життя зсередини буття, в ЇЇ специфічному ставленні до нього, то власне людина у своїй вчин-ковій активності розв'язує різні за своєю природою і значенням протиріччя. Саме вчинок є головним осередком переживання і вираження для кожної людини, унікального, неповторного життя. "Людина включена у буття своїми діями, котрі перетворюють наявне буття, — зазначає СРубінштейн. — Цей процес — безперервна серія ланцюгових вибухових реакцій: кожна даність — наявне буття — вибухає черговою дією, яка породжує нову даність нового наявного буття, яке вибухає наступною дією людини".
Вчинок визначається насамперед у ситуативних відношеннях, котрі лише певною мірою залежать від людини. Об'єктивна реальність завжди передбачає необхідність корекції попередніх задумів, хоч би якою свободною людина себе відчувала, Так, ситуація водночас опановується особистістю і відкриває нові обрії, вимагає нових вчинків. Процес освоєння ситуації стає перманентним.
Умовно завершеною, розв'язаною ситуація стає завдяки феноменові мотивації. Зміна траєкторії життєвого шляху супроводжується духовною суперечністю: на місце відкинутої моделі світу людина ставить іншу, з новим протиріччям між ідеальним і реальним. Особистість зростає, стає більш зрілою, створює нові ідеалізовані мотиваційні моделі світу. Процес мотивації також стає перманентним.
Взаємовплив, взаємоперехід ідеального і реального у мотивації відбуваються у вчинковій дії, через яку людина заглиблюється у життя, стикаючись із проблемами, котрі не передбачалися мотивацією. Жодний вчинок цілком не вичерпує мотиваційного прагнення, і жодне мотиваційне прагнення не пояснює цілком характер вчинку. Головна ціль вчинку передбачає засіб її досягнення, який не був би чужорідним цілі. Пошук адекватних засобів із необхідністю коригує первинну ціль. Постійно вдосконалюючись, і ціль, і засоби її досягнення стають умовами життєвого шляху людини — шляху, який є цілепокладанням і досягненням життєвої цілі завдяки вчинко-вому механізму.
Життєвий шлях можна розглядати як низку основоположних, значущих вчинків. На різних етапах життєвого шляху ці вчинки нерідко дуже несхожі, навіть протилежні, але всі вони відтворюють те ж саме життя, всі відбивають страждання й радощі особистості, внутрішню логіку її розвитку.
Завершення одного вчинку є початком наступного, оскільки остаточних рішень життєвих завдань не буває — весь час виникають проблеми нового рівня. Таке різноманіття пов'язаних між собою єдиною метою вчинків стає одним перманентним вчинком, який дорівнює всьому життєвому шляху загалом. Цей всеохоплюючий вчинок прагне бути життєвим завершенням, але породжує нові колізії буття.
Еще по теме Життя як учинок, що здійснюється перманентно.:
- Смисл життя як психологічний феномен.
- Завершеність життя ї природна смерть.
- Життя, зосереджене в миттєвості.
- Миттєвість, розширена до меж людського життя.
- Творчість як засіб довершеності життя.
- Шлях до професіоналізму. Жалоба життя.
- Онтогенез. Час життя. Життєвий цикл. Життєвий шлях.
- Яким же законам слід підпорядкувати своє життя, щоб повернутися до буденності?
- § 6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
- Методи опитування: анкетування, інтерв’ювання. Анкетування (поштові, пресові, он-лайнові, експертні, індивідуальні, групові). Анкета: види питань, методичні вимоги до композиції анкети та різних питань. Формулювання питань і відповідей в анкеті. Інтерв’ювання (фокус- групові, глибинні, неформалізовані: історія життя, біографія, усна історія).