Експертні опитування (метод експертної оцінки): пошук, відбір та підготовка експертів. Види і процедури експертного опитування.

Метод експертних оцінок - це прадавній науковий метод, який дозволяє отримати об’єктивну оцінку на основі певної сукупності індивідуальних думок експертів. Слово «експерт» (expertus) у перекладі з латинської мови означає «досвідчений», що, в свою чергу, походить від слова «experire» - досліджувати.

Необхідною умовою ефективного застосування методів експертної оцінки є достатня обізнаність експерта з досліджуваної проблеми, високий рівень ерудиції, здатність його давати чіткі вичерпні відповіді, до того ж експромтом. Крім того, експерт не повинен бути зацікавленим в тому чи іншому варіанті вирішення поставленої перед ним проблеми. Експерти підбираються за ознакою їх формального професійного статусу - посади, наукового ступеня, стажу роботи та ін. Такий підбір сприяє тому, що в число експертів потрапляють високопрофесійні, з великим практичним досвідом у даній галузі спеціалісти. Отже, методи експертної оцінки вимагають ретельної підготовки експертів, робота яких містить:

1) чітке визначення мети і завдань, а в деяких випадках об’єднання та систематизація висновків;

2) набір достатньо компетентних незалежних експертів в області відповідних об’єктів;

3) обговорення питання в групі експертів чи виключення безпосереднього спілкування між ними;

4) надання учасникам експертизи на кожному наступному етапі результатів і висновків попереднього етапу. Це дає змогу зробити певні висновки, які поділяють більшість експертів;

5) вибір оптимально підходящих методів обробки висновків експертів;

6) точне формулювання підсумкових висновків в експертній роботі.

Методика проведення експертної оцінки зводиться по своїй суті до виконання обов’язкових елементів, що визначають етапи її проведення:

1.

2. Складання плану і програми експертизи:

- формулювання мети та завдань експертної оцінки;

- розробка анкети (опитувальника);

- вибір способу оцінки компетентності експертів;

- формування правил проведення опитування експертів (тобто вибір методу експертних оцінок);

- формування правил та методів обробки думок експертів.

3. Формування групи експертів та проведення власне експертної оцінки.

4. Групування та зведення матеріалів експертизи.

5. Розрахунок статистичних показників:

- визначення відносних величин;

- розрахунок групових оцінок із врахуванням шкали ваги експертів;

- визначення достовірності різниці поміж отриманими відносними чи середніми величинами (з використанням непара-метричних методів Манна - Уїтні, Колмогорова-Смирнова, Ван дер Вардена);

- дослідження взаємозалежності поміж висновками експертів (за допомогою методів рангової кореляції Спірмена чи Кендалла);

- обчислення коефіцієнта детермінації (відображає частку впливу певного фактора при дії декількох на результат);

- проведення рангування (при наявності масиву кількісних та

напівкількісних даних).

6. Визначення ступеня однодумності експертів за допомогою розрахунку:

- коефіцієнта варіації (відображає однорідність сукупності);

- показника асиметрії;

- показника ексцесу (гостровершинності);

- коефіцієнта осциляції (відображає відносне коливання значень).

7. Впровадження у практику зроблених висновків.

Опрацювання існуючої проблеми та намагання визначити шляхи подальшого розвитку власне і визначають необхідність щодо проведення експертної оцінки. Цю методологію доцільно використовувати у разі, коли наступні фактори ускладнюють можливість прийняти оптимальне рішення:

- існує неможливість точного прогнозування наслідків прийнятого рішення;

- відсутність чи неповність статистичної інформації, на основі якої приймається рішення;

- наявність факторів, які не піддаються контролю зі сторони особи, що приймає рішення;

- наявність декількох варіантів вирішення проблеми та необхідність вибору одного з них;

- неповторність та неможливість експериментальної перевірки прогнозованого перебігу подій і результатів процесів вирішення проблеми.

Алгоритм опрацювання мети та завдань експертної оцінки відбувається аналогічно, як при організації статистичного дослідження.

3.2.5.