§4. Стадії кримінального правопорушення поняття, ознаки та види стадій

Стадії вчинення кримінального правопорушення - це етапи підготовки і вчинення умисного КП від моменту задуму до моменту реалізації крим.протиправного наміру, які розрізняються між собою за характером здійснених діянь, ступенем їх суспільної небезпеки і моментом припинення.

Види стадій вчинення кримінального правопорушення:

1) готування до кримінального правопорушення - це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення (ст.14 КК);

2) замах на кримінальне правопорушення - це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15 КК).

3) закінчене кримінальне правопорушення - це діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу (ч.1 ст.13 КК).

Готування і замах називають незакінченим кримінальним правопорушенням.

Момент закінчення кримінального правопорушення є різним залежно від конструкції складу кримінального правопорушення, від опису ознак кримінально протиправного діяння в законі.

За моментом закінчення кримінальні правопорушення поділяються на види:

а) з матеріальним складом - це кримінальне правопорушення для об’єктивної сторони якого КК потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання або створення небезпеки (загрози) суспільно небезпечних наслідків. Таке кримінальне правопорушення є закінченим із того моменту, коли настав указаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння (умисне вбивство (ст.

б) з формальним складом - це кримінальне правопорушення в об’єктивній стороні якого є лише діяння (дія чи бездіяльність) і є закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків (розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК);

в) з усіченим складом - це кримінальне правопорушення з формальним складом і є закінченими з моменту вчинення діяння, який переноситься законодавцем на попередню стадію (замах або готування), коли винний ще не виконав всіх дій для заподіяння шкоди об’єкту (розбій ( розбій (ст. 187 КК), вимагання (ст. 189 КК).

Деякі особливості притаманні моменту закінчення кримінальних правопорушень, що тривають, і продовжуваних.

Кримінальне правопорушення, яке триває - це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і яке (це діяння) безперервно здійснюється (триває) протягом невизначеного часу (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), носіння, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК).

Кримінальне правопорушення, яке трива є закінченим з моменту припинення вчинення діяння або з моменту наступу події, яка виключає його вчинення (добровільне виконання винним своїх обов’язків, явка з повинною, затримання органами влади).

Продовжуване кримінальне правопорушення - це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і складається з двох або більше тотожних кримінально-протиправних дій, які мають єдиний кримінально- протиправний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у сукупності єдине кримінальне-протиправне діяння (крадіжка майна частинами, декількома прийомами). Продовжуване кримінальне правопорушення є закінченим з моменту вчинення останнього кримінально-протиправного діяння.

Відмінність готування від виявлення наміру вчинити кримінальне правопорушення. Кваліфікація готування до кримінального правопорушення.

Відмінність між стадіями кримінального правопорушення, виявленням умислу:

за об’єктивною стороною (при виявленні наміру суспільно небезпечне діяння відсутнє, думки (наміри) не є кримінально-караними);

за ступенем реалізації умислу;

за ступенем суспільної небезпеки.

Для кваліфікації готування чи замаху на кримінальне правопорушення слід встановити наявність усіх ознак складу закінченого з урахуванням незавершеності об’єктивної сторони.

Готування на кримінальне правопорушення кваліфікується за тією самою статтею Особливої частини, що й закінчене кримінальне правопорушення. Формула кваліфікації повинна включати посилання на відповідну частину ст. 14 чи ст. 15 КК й норму Особливої частини. У формулі кваліфікації незакінченого кримінального правопорушення має бути вказівка на відповідну (першу) частину ст. 14 КК. Наприклад, готування до умисного вбивства позначається як ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК.

Замах на кримінальне правопорушення. Відмінність замаху від готування до кримінального правопорушення. Кваліфікація замаху на кримінальне правопорушення.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Для кваліфікації замаху на кримінальне правопорушення слід встановити наявність усіх ознак складу закінченого кримінального правопорушення з урахуванням незавершеності об’єктивної сторони. Замах на кримінальне правопорушення кваліфікується за тією самою статтею Особливої частини, що й закінчене кримінальне правопорушення.Формула кваліфікації повинна включати посилання на відповідну частину ст. 15 КК й норму Особливої частини. У формулі кваліфікації незакінченого кримінального правопорушення має бути вказівка на відповідну частину статті 15 КК.

Добровільна відмова від доведення кримінального правопорушення до кінця. Відмінність добровільної відмови від дійового каяття.

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до кримінального правопорушення або замаху на кримінальне правопорушення, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення кримінального правопорушення до кінця.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення.

Добровільна відмова від кримінального правопорушення відрізняється від дійового каяття при вчиненні кримінального правопорушення. Під дійовим каяттям слід розуміти такі дії особи, які свідчать про щирий осуд нею вчиненого кримінального правопорушення і про прагнення згладити його наслідки.

Об’єктивною ознакою дійового каяття є певна активна поведінка особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а суб’єктивною ознакою - щирий осуд винним своїх дій (тому ці дії і мають таку назву). Дійове каяття може виявитися в різних видах, а саме: а) запобігання шкідливим наслідкам вчиненого кримінального правопорушення; б) відшкодування заподіяного збитку або усунення заподіяної шкоди; в) сприяння розкриттю кримінального правопорушення; г) з’явлення із зізнанням; д) інші подібні дії, що пом’якшують наслідки здійсненого кримінального правопорушення і відповідальність за нього.

Дійове каяття суттєво відрізняється від добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця. Добровільна відмова від кримінального правопорушення можлива лише при незакінченому кримінальному правопорушенні. Дійове каяття має місце як при незакінченому, так і при закінченому кримінального правопорушення. Добровільна відмова від кримінального правопорушення може виявлятись й у бездіяльності, у простому (чистому) утриманні від подальшого здійснення кримінального правопорушення, а дійове каяття завжди потребує тільки активної поведінки. Добровільна відмова від кримінального правопорушення можлива лише від кримінальних прав

У разі добровільної відмови особа завжди і в обов’язковому порядку звільняється від кримінальної відповідальності внаслідок саме добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця. Дійове ж каяття, як правило, розглядається лише як обставина, що пом’якшує покарання (пп. 1, 2 та 2¹ ст. 66, ст. 69¹ КК).