§ 2. Поняття та умови укладення шлюбу

Відомо, що інститут шлюбу, шлюбних відносин між чоловіком та жінкою виник ще на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. Його розвиток проходив у формах, які відповідали кожному із історичних періодів, оскільки шлюб завжди носив історичний характер.

Ознаки шлюбу:

S Шлюб - це союз (не угода, не договір, а саме союз) жінки та чоловіка, заснований на моногамному зв’язку;

S Шлюб - це вільний союз (має місце свобода укладення шлюбу, рівно як і свобода його розірвання);

S Шлюб - це рівноправний союз: жінки та чоловіки, що укладають шлюби рівноправні між собою як по відношенню особистих прав, так і по відношенню майна, нажитого спільною працею під час шлюбу;

S Шлюб - це в принципі довічний союз (довічність шлюбу обумовлена його метою - створення сім’ї, народження і виховання дітей, взаємної моральної та матеріальної підтримки, особливо важливої у похилому віці. Ця мета не може бути короткостроковою. Вона розрахована, як правило, на все життя;

Шлюб - це такий союз, який укладений із дотриманням визначених правил, встановлених державою.

Ст. 21 Сімейного кодексу визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Оскільки шлюб лежить в основі сім’ї, суспільство повинно бути заінтересоване в міцності шлюбного союзу, в його сталості та тривалості. Держава повинна намагатися впливати на міцність шлюбу і його відповідність моральним засадам правовими засобами - законодавством про шлюб та сім’ю, регулюючи як особисті і майнові відносини членів сім’ї, так і відносини їх із суспільством, державою.

Нині чинне сімейне законодавство під умовами укладення шлюбу розуміє такі обставини, наявність яких необхідна (обов’язкова) для надання шлюбу юридичної (правової) сили.

Слід зазначити, що розрізняють позитивні та негативні умови укладення шлюбу. В літературі ці умови іноді називали матеріальними або суттєвими умовами укладення шлюбу на відміну від умов, що визначають порядок оформлення шлюбу.

До позитивних належать ті умови, дотримання яких є необхідним для укладення шлюбу. Негативними є якраз такі умови, відсутність яких і дає можливість укладення шлюбу (іноді їх називають перешкодами або перепонами укладення шлюбу.

Досягнення шлюбного віку (ст. 22 СК);

Добровільність шлюбу (ст. 24 СК).

Негативні умови (перешкоди) до укладення шлюбу:

Законом не допускається укладення шлюбу між особами, із яких хоча б одна перебуває в іншому нерозірваному шлюбі, оскільки при цьому порушується принцип одношлюбності. Не допускається реєстрація нового шлюбу і у тих випадках, коли перший шлюб фактично припинений, але юридично цей факт не оформлений, тобто відсутнє його розірвання у встановленому законом порядку.

Не дозволяється також укладення шлюбу між особами, із яких хоча б одна визнана в судовому порядку недієздатною внаслідок хронічного, стійкого психічного захворювання (ст. 39 ЦК України). Особа, визнана недієздатною не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, і у зв’язку з чим не може проявити свідомої волі при укладенні шлюбу. Ця заборона випливає із принципу добровільності укладення шлюбу і переслідує мету охорони здоров’я нащадків, оскільки душевна хвороба, недоумство - захворювання, що мають нерідко спадковий характер.

Ст. 26 СК встановлено перелік осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою. Це - родичі прямої лінії споріднення; рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та усиновлений; рідна дитина усиновлювача та усиновлена ним дитина; усиновлені діти усиновлювача (за деякими винятками).

Моральні критерії покладені і в основу норми про заборону шлюбів між усиновленими і усиновлювачами, оскільки їхні відносини прирівнюються по закону до відносин батьків і дітей за походженням.

Сімейне законодавство містить вичерпний перелік умов укладення шлюбу, і йому не відомі расові, національні, релігійні ті інші перешкоди до укладення шлюбу.