§ 4. Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави на адміністративні правопорушення, що полягає у застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбачених законом адміністративних санкцій до суб'єкта правопорушення.

Адміністративна відповідальність характеризується двома видами ознак: основні, властиві юридичній відповідальності вцілому, а також похідні, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності.

Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона:

— засіб охорони встановленого державою правопорядку;

— нормативно визначена і полягає у застосуванні санкцій правових норм;

— є наслідком винного антигромадського діяння;

— супроводжуються державним і громадським осудом правопорушника та вчиненого ним діяння;

— пов 'язана із примусом, з негативними для правопорушника наслідками;

— реалізується у відповідних процесуальних формах.

Похідні ознаки адміністративної відповідальності наступні:

— її підставою є не тільки адміністративне правопорушення, а й порушення норм інших галузей права;

— вона полягає у застосуванні до винних адміністративних стягнень;

— право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам;

— особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів);

— адміністративна відповідальність врегульована нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП);

— право встановлення адміністративної відповідальності має досить широке коло суб'єктів.

Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного правопорушення (проступку).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст.

Склад адміністративного правопорушення — це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визначають певне діяння як адміністративне правопорушення. Це абстрактний опис діяння (події, факту, явища). Такий опис являє собою фіксацію у законі найбільш типових, що частіше за все зустрічаються, характерних ознак проступку. Це опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного або можливого діяння.

Структуру складу адміністративного правопорушення складають: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Об'єкт — це те, на що спрямоване посягання. Об'єктом адміністративного проступку, як і будь-якого правопорушення, є суспільні відносини. Визначені діяння називаються антигромадськими і забороняються, тому що заподіюють шкоду існуючим суспільним відносинам. Визнання останніх об’єктом правопорушення допомагає розкрити соціальну суть адміністративного проступку, моральний характер адміністративної відповідальності.

Законодавець забороняє керувати транспортом у стані алкогольного сп’яніння (ст. 130 КУпАП), організовувати азартні ігри (ст. 181 КУпАП), їздити в громадському транспорті без квитка (ст. 135 КУпАП), знищувати корисну для лісу фауну (ст. 76 КУпАП) тощо, тому що такі дії заважають нормальному розвитку схвалюваних державою суспільних зв’язків.

Отже, об'єктом адміністративного проступку визнаються суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, які охороняються

адміністративними санкціями. Коли ми говоримо про об’єкт проступку як елемент (сторону) його складу, то маємо на увазі ознаки об’єкта, названі у відповідній нормі.

У багатьох випадках у статтях Особливої частини КУпАП прямо зазначені ознаки об’єкта, що охороняється: порушення права державної власності на надра (ст. 47 КУпАП), порушення права державної власності на води (ст. 48), порушення права державної власності на ліси (ст. 49 КУпАП), порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУпАП).

Ознаки об’єкта, що охороняється, закріплюються також у назві глав Особливої частини: адміністративні правопорушення, що посягають на власність (гл.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення - це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Відповідно до цього об’єктивну сторону складу адміністративного правопорушення утворюють ознаки, що характеризують зовнішні прояви проступку.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони адміністративного правопорушення є діяння (дія чи бездіяльність) (наприклад, розкрадання, торгівля, пияцтво, придбання, зберігання, використання, ухилення, управління тощо).

Факультативними (необов’язковими) ознаками об’єктивної сторони є шкідливі наслідки, причинний зв’язок, спосіб, час, місце, знаряддя тощо.

Чинне адміністративне законодавство не дає узагальненого визначення суб’єкта адміністративного правопорушення і такого терміну не вживає. Аналіз відповідних статей КУпАП дозволяє зробити висновок, що ним є осудна особа, що досягла певного віку і виконала описаний у законі склад адміністративного проступку. Таким чином, суб’єктом адміністративного правопорушення є той, хто його вчинив.

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб’єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (аналогічно цьому і суб’єктів прийнято поділяти на загальні і спеціальні). Загальними визнаються такі ознаки, які повинна мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню. У першу чергу до них належать вік і осудність. Спеціальними визнаються такі ознаки, які вказують на особливості правового становища суб’єктів і дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи тим самим справедливу правову оцінку вчиненого діяння. Вони містяться в Особливій частині КУпАП і впливають на кваліфікацію правопорушення. Загальні та спеціальні ознаки суб’єкта входять до складу адміністративного правопорушення.

В адміністративному праві визначається, що суб’єктивна сторона, як одна з обов’язкових ознак складу проступку, полягає в психічному ставленні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння.

Психічна діяльність людини - єдиний і в той же час різноманітний за змістом процес, що містить емоції, мотиви, свідомість, волю. Проте основною ознакою, ядром суб’єктивної сторони складу є вина. Встановлення вини є головним завданням аналізу суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Під виною правопорушника варто розуміти негативне психічне ставлення до інтересів суспільства і конкретних громадян. Такий стан свідомості засуджується державою і суспільством. Вина - поняття родове, воно охоплює дві можливі форми стану психіки - умисел і необережність. Тільки умисне або необережне ставлення до своєї протиправної поведінки може засуджуватися державою, тільки в цих двох формах може існувати вина.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим у формі необережності тоді, коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Необережна форма вини, як конструктивна ознака складу проступку, використовується в Особливій частині КУпАП рідко. Так, ст. 198 передбачає відповідальність за втрату паспорта через необережність, а ст. 211 - за втрату через необережність обліково-військових документів.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Розглянемо види адміністративних стягнень.

Попередження застосовується як самостійний вид стягнень за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і при цьому мають позитивні характеристики. Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційному, від імені держави, засудженні протиправного діяння органом адміністративної юрисдикції і у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. До попередження, як і до будь-якого основного стягнення, може бути приєднане додаткове стягнення. Усні попередження, які посадові особи роблять громадянам, не можуть розглядатися як стягнення.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках, встановлених законодавством України. В адміністративно-юрисдикційній практиці, штраф домінуючий вид стягнення. Насамперед, це пояснюється тим, що він передбачений як єдиний або альтернативний захід за вчинення більшості адміністративних правопорушень. Адміністративний штраф не відшкодувальне (компенсаційне) стягнення. За даною ознакою його необхідно відрізняти від цивільно-правового штрафу. Перше (адміністративний штраф) - це захід впливу на психіку і майнове становище правопорушника. Друге - компенсація матеріального збитку, що заподіяний внаслідок порушення договірних зобов’язань.

Наступним видом адміністративного стягнення є оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Воно полягає у примусовому вилученні предмета, його наступній реалізації і передачі колишньому власнику вирученої суми з відрахуванням витрат із реалізації. Фактично йдеться про примусову реалізацію майна, що знаходилося в приватній власності правопорушника. Це стягнення може бути основним або додатковим. Мета оплатного вилучення - виключити володіння предметом, забороненим до використання або ж використовуваним з порушенням установлених правил.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Адміністративно- правова конфіскація завжди є спеціальною мірою (має спеціальний характер). Це означає, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети. Конфіскація проводиться тільки щодо речей, безпосередньо пов’язаних із проступком і прямо названих у законі (наприклад, рушниці чи інших знарядь полювання).

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові - це обмеження правосуб’єктності громадянина в адміністративному порядку за адміністративні проступки. Це стягнення застосовується щодо тих суб’єктивних прав, які раніше були надані суб’єкту органами державного управління. Якщо громадянин неправильно використовує надане йому право, орган державного управління тимчасово позбавляє його цього права. Серед стягнень КУпАП називає такі види позбавлення спеціального права, як права керування транспортними засобами і права полювання.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Таке призначається судом строком на один рік, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП.

Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більше, як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Виправні роботи - це стягнення майнового характеру, що застосовується на термін до двох місяців із відбуванням за місцем постійної роботи особи і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Дана санкція застосовується тільки до правопорушників, що мають постійну роботу.

Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день. Суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Адміністративний арешт встановлено за адміністративні правопорушення, що за ступенем небезпеки наближаються до злочинів. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому законодавець прямо зазначає, що адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень. Цією ж обставиною пояснюється використання даного стягнення тільки в альтернативних санкціях. Призначається адміністративний арешт тільки судом (суддею) на термін до 15 діб. Його не застосовують до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, інвалідів 1 і 2 груп, а також військовослужбовців, призваних на збори військовозобов’язаних, поліцейських.

Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до десяти діб. Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Це стягнення не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок.

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване адміністративне видворення за межі України.

Усі названі стягнення тісно пов’язані між собою і утворюють єдину систему. Кожне стягнення є мірою відповідальності, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення означає настання адміністративної відповідальності і тягне для винного несприятливі юридичні наслідки.

При притягненні до адміністративної відповідальності потрібно враховувати пом’якшуючі і обтяжуючі обставини.

Обставинами, що пом 'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- вчинення правопорушення неповнолітнім;

- вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

- продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;

- втягнення неповнолітнього в правопорушення;

- вчинення правопорушення групою осіб;

- вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган (посадова особа),

який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру

адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину

обтяжуючою.