§ 3. Захист сімейних прав та інтересів

Необхідною передумовою розпорядження особами сімейними правами, що їм належать, є закріплене в сімейному законодавстві України право на захист їх сімейних прав та інтересів.

У сімейному праві під захистом сімейних прав розуміють «застосування міри державного примусу до особи, яка порушила чуже право або чужий інтерес»¹.

Як і в цивільному праві, у сімейному праві передбачено судовий та адміністративний захист і поновлення порушених сімейних прав шляхом самозахисту.

Основною формою захисту сімейних прав та інтересів є судовий захист, який здійснюється судами загальної юрисдикції, - суд розглядає та вирішує спори про суб'єктивне право чи охоронюва- ний законом інтерес, які виникають із сімейних правовідносин між членами сім'ї.

Захист порушених та оскаржуваних прав здійснюється судом у порядку позовного провадження (у разі поділу спільного майна подружжя, визнанні шлюбу недійсним тощо), а захист охоронюва- них законом інтересів - у порядку окремого провадження (у разі встановлення фактів, що мають юридичне значення: реєстрації народження, шлюбу, розірвання шлюбу, встановлення факту

¹ Ромовська З. В. Сімейний кодекс України : наук.-практ. комент. / З. В. Ромовська. - Київ : Ін Юре, 2003. - С. 58.

Тема 4. Здійснення сімейних прав та виконання обов'язків.

Захист сімейних прав визнання батьківства тощо). При цьому право на безпосереднє звернення до суду має кожний учасник сімейних правовідносин, що досяг 14-річного віку (ч. 1 ст. 18 СК України).

Крім того, до суду можуть бути оскаржені рішення та дії (бездіяльність) державних органів і посадових осіб усіх гілок влади, а також підприємств, установ та організацій усіх форм власності, органів місцевого самоврядування тощо, які порушують ті чи інші сімейні права.

Адміністративний захист реалізується органами опіки та піклування, органами державної реєстрації актів цивільного стану, нотаріусом, іншими органами державної влади, місцевого самоврядування тощо.

Так, орган державної реєстрації актів цивільного стану має право встановлювати батьківство чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, на підставі спільної заяви матері та батька дитини (ст. 126 СК України), поновлює шлюб у разі з'явлення особи, яка була визнана безвісно відсутньою чи оголошена померлою (ст. 118 СК України).

Нотаріус здійснює захист порушених прав шляхом вчинення виконавчого напису на договорі про сплату аліментів у разі його невиконання однією зі сторін (ст. 78, 189 СК України).

Органи внутрішніх справ беруть участь у примусовому виконанні рішень, пов'язаних з відібранням дитини, у розшуку осіб, які ухиляються від сплати аліментів, а також вони контролюють діяльність опікунів (піклувальників) щодо виховання їх підопічних.

Захист прав дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у закладах охорони здоров'я, навчальних або інших дитячих закладах, покладається на адміністрацію цих закладів. Ці заклади виконують функції опікуна (піклувальника) дитини (ст. 245 СК України), дають згоду на всиновлення дитини (ст. 222 СК України) тощо.

Широкі повноваження у сфері захисту сімейних прав надано прокуратурі. Зокрема, прокурору надано право звертатися з позовом до суду у разі порушення низки сімейних прав: про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК України), про позбавлення батьківських прав або відібрання дитини в батьків без позбавлення батьківських прав (ст. 165, 170 СК України), про скасування всиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК України). У виняткових випадках, у разі безпосередньої загрози для життя або здоров'я дитини, прокурор має право ухвалити рішення про негайне відібрання дитини в батьків (ст. 170 СК України).

Захист сімейних прав можуть здійснювати й інші органи. Так, захист майнових прав осіб, які отримують аліменти, покладено на адміністрацію підприємства, установи чи організації, де працює платник аліментів, тощо.

Однак найбільш значну роль у захисті сімейних прав та інтересів сімейне законодавство відводить органам опіки та піклування.

Ця діяльність згаданих органів здійснюється у трьох основних формах:

- шляхом самостійного ухвалення рішень у межах своєї компетенції, включно з наданням згоди на певні дії; зокрема орган опіки та піклування надає згоду на всиновлення дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, якщо опікун або піклувальник не дав згоди на всиновлення дитини (ст. 221 СК України), визначає місце проживання дитини у випадку спору між матір'ю та батьком дитини (ст. 161 СК України) та ін.; рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом 10 діб від часу його винесення зацікавлена особа не звернулася за захистом своїх прав чи інтересів до суду, крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170 СК України (ч. 2 ст. 19 СК України), однак звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду; також дитина незалежно від її віку може звернутися за захистом свого порушеного права до органу опіки та піклування (ч. 3 ст. 152 СК України);

- шляхом висунення до суду відповідних вимог у порядку позовного провадження - щодо скасування всиновлення або визнання його недійсним (ст. 240 СК України), визнання шлюбу недійсним, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, недієздатної особи чи особи, дієздатність якої обмежена (ст. 42 СК України), про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК України) тощо;

- шляхом участі в судовому засіданні під час розгляду справ про порушення сімейних прав. Так, у ч. 4 ст. 19 СК України встановлено, що участь органу опіки та піклування є обов'язковою під час розгляду справ щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері чи батька, які були позбавлені батьківських прав, відібрання дитини в особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування всиновлення та визнання його недійсним.

Крім застосування судової чи адміністративної форми захисту, учасники сімейних правовідносин можуть здійснювати захист

Захист сімейних прав своїх порушених чи оскаржуваних прав та інтересів шляхом самозахисту.

Самозахистом є вчинення особою, право якої порушено, дій, спрямованих на відновлення свого права¹. Така неюрисдик- ційна форма захисту сімейних прав допускається у випадках, коли особа має можливість правомірно вплинути на порушника свого права без допомоги державних органів чи суду. Наприклад, один із подружжя може передати майно, що становить відповідну частку у спільному майні подружжя, на зберігання родичам; батьки можуть самі забрати дитину в осіб, які утримують її без правових підстав, тощо. Однак засобами самозахисту не можуть бути дії, що суперечать закону. Тому, наприклад, батько, який бажає побачити дитину, котра проживає з матір'ю, не має права ламати двері, щоб обстояти своє право на виховання дитини^[54] ^{^[55]. Способами захисту суб'єктивних сімейних прав є закріплені у законі матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких відбувається поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника^[56]. Закріплені у Сімейному кодексі способи захисту сімейних прав є неоднорідними за своєю юридичною природою, що впливає на можливість їх реалізації. Так, деякі з них можуть застосовуватися лише судом (визнання шлюбу недійсним, позбавлення батьківських прав тощо), а для інших встановлено адміністративний порядок реалізації (розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, зобов'язування органом опіки та піклування батька чи матері не перешкоджати спілкуванню дитини з родичами тощо).
У правознавстві способи захисту суб'єктивних прав найчастіше поділяють на заходи захисту та заходи відповідальності. Заходи захисту відрізняються від мір відповідальності тим, що останні є ширшим поняттям і включають до свого складу покарання, яке передбачає певні негативні наслідки для порушника, котрі можуть мати як особистісний, так і майновий характер. Водночас заходи захисту призначаються насамперед для захисту порушеного суб'єктивного права й не обов'язково передбачають вину порушника.
Тобто заходи відповідальності, на відміну від заходів захисту, застосовуються лише щодо винного порушника суб'єктивного права й виражаються у додаткових обтяженнях у вигляді позбавлення певних сімейних прав чи покладення додаткових сімейних обов'язків^[57]. Приблизний перелік способів захисту сімейних прав міститься у ч. 2 ст. 18 СК України. До таких способів СК України відносить такі:
1) установлення правовідносин (у разі визнання батьківства у судовому порядку, встановлення факту батьківства, материнства);
2) примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку (в разі стягнення аліментів у судовому порядку);
3) припинення правовідносин - у цьому випадку анулювання сімейних правовідносин може відбуватись як з моменту їх виникнення (в разі визнання шлюбу чи всиновлення недійсним, виключення імені особи як матері чи батька з актового запису про народження дитини), чи на майбутній час (у разі розірвання шлюбу, поділу спільного майна подружжя, позбавлення батьківських прав);
4) припинення дій, які порушують сімейні права (в разі задоволення вимог батьків про відібрання малолітньої дитини в особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду);
5) відновлення правовідносин, які існували до порушення права (в разі визнання шлюбу недійсним, поновлення у батьківських правах, повернення дитини, яка була відібрана без позбавлення батьківських прав);
6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено нормами сімейного законодавства або договором (у разі позбавлення чоловіка чи дружини права на батьківство чи материнство); відшкодування затрат, понесених у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля, у разі відмови особи від шлюбу);
7) зміну правовідносин, коли, втрачаючи свій двосторонній зобов'язуючий характер, права залишаються лише в однієї сторони, наприклад, якщо особа не знала й не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на утримання відповідно до ст. 75, 84, 86 СК України;
8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту сімейних прав не є вичерпним. Зокрема, суд може як скоротити обсяг прав чи їх тривалість для учасників сімейних правовідносин, наприклад під час вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рів-
Тема 4. Здійснення сімейних прав та виконання обов'язків.
Захист сімейних прав
ності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК України), так і збільшити їх обсяг, наприклад стягнення аліментів після розірвання шлюбу, в разі інвалідності, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу (ч. 2 ст. 76 СК України). Крім того, учасник правовідносин може бути позбавлений на певний час можливості здійснювати своє право (батько, що живе окремо, а також дід чи баба можуть бути позбавлені права на спілкування з дитиною, якщо це заважає її нормальному вихованню).
Способом захисту сімейних прав є і визнання правочину недійсним - шлюбного договору, договору про сплату аліментів, про поділ спільного майна тощо.
Як і в цивільному праві, способи захисту порушених сімейних прав та інтересів можуть установлюватися не лише законом, а і договором, наприклад шляхом установлення штрафних санкцій за порушення умов договору про надання утримання. Однак, на відміну від норм цивільного права, такі способи захисту сімейних прав зустрічаються вкрай рідко. Хоча, наприклад, у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ч. 1 ст. 196 СК України)^[LVIII].
Питання для самоконтролю
1. Здійснення сімейних прав.
2. Виконання сімейних обов'язків.
3. Форми та способи захисту сімейних прав та інтересів.
4. Відповідальність у сімейному праві.}

<< | >>

↑

Источник: Сімейне право : підручник / за заг. ред. В. А. Кройтора та В. Ю. Євко ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків,20162016. - 512 с.. 2016

Еще по теме § 3. Захист сімейних прав та інтересів:

- Адміністративне право України - Виборче право України - Правозавство - Сімейне право України - Цивільний процес України -